25.03.2014 14:30
для всіх
225
    
  10 | 10  
 © Ганна Коназюк

Мої вірші

Мої вірші

Бувають гарні, інколи незграбні...

Веселі і сумні, та завжди щирі.

А є вірші такі, як рани рвані,

Є мов пір`їнки, є важкі мов гирі.


Але ніхто з них не навчивсь брехати.

І, мабуть, люди їх тому читають.

Вони мов діти, я для них, як мати.

Ну а батьків, дітей - не обирають...



Київ, 24.03.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.04.2014 18:58  Антоніна Грицаюк 

Ваша правда - вірші це наші другі діти!

 26.03.2014 01:05  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово і щиро!

 25.03.2014 16:38  Дявяносто Девятьи Де... => © 

Не ново, но написано очень хорошо:-)

 25.03.2014 16:04  Ірина Затинейко-Михалевич 

гарно, творчо, натхненно так! Хай не минають такі відчуття!

 25.03.2014 12:03  Олена Вишневська 

Гарно сказано! Щирість - то найцінніше, що може бути!

 25.03.2014 11:49  Світлана Рачинська => © 

Так проникливо і щиро... Я зворушена, Ань...

 25.03.2014 09:24  Тетяна Белімова => © 

{#} ми читаємо із задоволенням! триптих про жінок дуже-дуже сподобався! у поетів є така улюблена тема - процес творчості і поезія у ширшому розуміння))) і ти, Анічка, теж звернулася до цієї теми)))))))))))) і, думаю, ще звернешся не раз. у тебе - це батьки і діти (поеті і вірші) звучить просто по-шевченківськи ("Думи мої, думи мої, діти мої, квіти!")))

 25.03.2014 02:33  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Так щиро, по-доброму. Бажаю легкості натхнення!))