Ганна Коназюк Мої вірші
Бувають гарні, інколи незграбні...
Веселі і сумні, та завжди щирі.
А є вірші такі, як рани рвані,
Є мов пір`їнки, є важкі мов гирі.
Але ніхто з них не навчивсь брехати.
І, мабуть, люди їх тому читають.
Вони мов діти, я для них, як мати.
Ну а батьків, дітей - не обирають...
Київ, 24.03.2014
05.04.2014 18:58 Антоніна Грицаюк |
 Ваша правда - вірші це наші другі діти! |
26.03.2014 01:05 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудово і щиро! |
25.03.2014 16:38 Дявяносто Девятьи Де... => © |
 Не ново, но написано очень хорошо:-) |
25.03.2014 16:04 Ірина Затинейко-Михалевич |
 гарно, творчо, натхненно так! Хай не минають такі відчуття! |
25.03.2014 12:03 Олена Вишневська |
 Гарно сказано! Щирість - то найцінніше, що може бути! |
25.03.2014 11:49 Світлана Рачинська => © |
 Так проникливо і щиро... Я зворушена, Ань... |
25.03.2014 09:24 Тетяна Белімова => © |
|
25.03.2014 02:33 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Так щиро, по-доброму. Бажаю легкості натхнення!)) |
.gif "{#}")
ми читаємо із задоволенням! триптих про жінок дуже-дуже сподобався! у поетів є така улюблена тема - процес творчості і поезія у ширшому розуміння))) і ти, Анічка, теж звернулася до цієї теми)))))))))))) і, думаю, ще звернешся не раз. у тебе - це батьки і діти (поеті і вірші) звучить просто по-шевченківськи ("Думи мої, думи мої, діти мої, квіти!")))