Про дитинство

Маленькі діти, їм би ще дитинства,
Гуляння з друзями, що радощів сповна,
Натомість - непокар...

На причілку знов квітне бузок,
Проти сонця на призьбі бабуся,
Боже, дай, я туди ще разок,
Уві сні так, але повернуся.

5 | 3

«Поїзд їде: чух-чух-чу» — Дитячий вірш

11.04.2021  © Дмитро Соловейко

Поїзд їде: чух-чух-чу!
"Куди я тебе домчу?" - Поїзд Ромчика питає, Ромчик відповідь не знає. "М...

Буденна мить застигла в часу плині,
В той день трагічна лиш для кабана.
Кінця зими подія на світлині,
Всім ясно – скоро буде свіжина.

Гусне пітьма за вікном,
Ніч насолоджує сном
Теплі медяники зір
Хмарною млою снує.

Всіх вітає лісовик:
«Скоро, друзі, Новий рік!»
Поспішає в дитсадок

Дитинство – найщасливіші роки життя,
та тільки не для дітей.
Майкл Муркок

Сьогодні – у дитинство я ітиму.
Багатий вечір. Вариться узвар.

Павлик був стурбований. Дома він сидів над задачею й не міг розв’язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив.

У меня в гостях сегодня мои внучки. Родители уехали в город за покупками. Уже прочитана сказка и стихи для детей. Смотрели мультики по телевизору, рисовали, играли в прятки.

Небольшая modern-пьеска
Действующие лица:
Все, кто участвовал в народной сказке.

Текла собі річка, річка невеличка, а хоч і невеличка була та річка, та, проте, глибоченька.
Над річкою село, а в селі жив білявенький Микола із своєю мамою, і хата їхня стояла над річкою.

5 | 2

«Не забудь!» — Гумореска

06.01.2020  © Віктор Насипаний

Підійма Василько руку на уроці вранці.
Бачить вчителька: у нього палець у зеленці.
Каже той:- На згадку мама намастила з ночі,
Щоби нині не забув я вам віддати гроші.

Її звали Наталею. Вона була маненька, їй було тільки сім років. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка, та ще й п`яниця. П`яницею він був іздавна, але поки не був калікою та жива була жінка, то він якось там хазяйнував на своєму клаптику землі.

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

Дуже рано починалася за старих часів професійна на селі освіта.
Тоді вона починалася, коли Ванька або Одарочку було вже «одлучено» і коли Ванькові або Одарочці сорочка підіймалася вище того місця, про яке ви зараз не думаєте, і зав`язувалася вузлом на спині.

У Маринки лялька є:
Чорне негренятко.
Разом з ним вона встає
І лягає спатки.

Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака
(Бо я було трохи не голе, –
Таке убоге), та й куплю
Паперу аркуш, і зроблю
Маленьку книжечку...

І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої.
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу!

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?

Нема тих місць, вони назавжди зникли,
де ми росли та пізнавали світ.

За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.

Шкільний твір на тему: Моя улюблена іграшка. Опис дитинства та іграшок.

Зустрілися ми у моєму сні.
Ми під водою з нею танцювали

На стільці я їду по Сахарі,
Пелікана з палички стріляю,
Поринаю в піну Ніагари,
Океан на трісці пропливаю.

5 | 6

«На підвіконня вмостився вечір» — Ліричний вірш

18.02.2019  © Алла Мейта

укласти дитину спати. то цілий ретуал. саме тоді малеча отримує найбільшу порцію любові.

Моєму синочку присвячується... поки, ще мій)))

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.

Свою онуку вчила бабця,
Як треба з котиками граться:
Їх не тягати за хвоста –
Ця істина така проста.

Зима. Все вкрилось снігом білим,
Легким, іскристим, молодим.
Повітря стало чистим-чистим,
Так легко дихається ним.