Ми віримо постійно в чудеса...
Ми віримо постійно в чудеса,
У мандрах крок завжди бадьорий.
Та після сну світліють небеса –
Ми розуміємо, який наш світ суворий.
Весь час, в полоні смутку і брехні,
Воліємо знайти тепло і спокій.
У пошуках життя стікають дні.
Ми пізнаємо правила жорстокі.
Когось шануємо, кохаємо когось,
На інших плюємо без співчуття.
Й готова відповідь, якщо спитає хтось,
Мовляв, невинні ми, таке життя.
Здається, що ніхто не розуміє,
Життя прекрасне й чисте мов вода.
Життя тому безжалісно марніє,
Що не у нім, а тільки в нас біда.
Сьогодні жив, а завтра, може бути,
Пройдеш свою останню стометрівку.
І з`являться у місті інші люди,
Й заселять твою батьківську домівку.
Її, живий допоки, бережи,
І не втрачай надію передчасно,
Від правди і кохання не біжи –
І зрозумієш, що життя прекрасне.