Абсурд

з рубрики / циклу «Місячне сяйво»

Коли руйнується світ, чим укріпити основи? Де ті матеріали, що дозволять не зламатися від безсилля? Як розуміти логіку того. Хто рве душу?

Терпіти, чекати і мовчати, коли хтось без тебе вирішує твою ж долю чи можливо це? Як довго?

Знати, що зовсім скоро може не залишитися не тільки виходу, а й взагалі значної частини того, що було твоїм життям і особистістю, нестерпно.

Є безліч речей і подій, з яким не можливо змиритися. Ні за яких умов чи обставин. Чи таки змусять?

Як далі?

Невже можливостей стане ще менше? Якщо це взагалі можливо.

В те, що відбувається повірити все важче. Як у страшний сон.

Особливо, якщо це не сон. Гірше. А може бути і ще жахливіше.

Чи ні?

Бо якщо так, то не допоможуть ні слова, ні дії.

І тоді це кінець. Не виплутатися.

Та треба хоча б спробувати. Це краще, ніж безнадійно чекати і змиритися. Це боротьба з часом і за час.

Може ще є шанс?