01.04.2014 12:54
for all
131 views
    
rating 4 | 3 usr.
 © Маріанна

Оленка

Вона називала себе Оленкою. Інші кликали – Альона. Вважали, що їй все одно. Вона не заперечувала. Але своїми робила тільки тих, хто почув її відповідь на звичне питання «Як тебе звуть?». Вона знала, що якщо інші не чують першого, то не почують і далі. Всім було байдуже. Ніхто не знав, що це для неї важливо. А тим більше не ставив питання « Чому?». А вона просто хотіла бути собою і носити власне ім’я. Але цього вона теж не скаже. Навіщо? Вона приховувала і багато іншого. Звикла. То скільки ж їх було, своїх? Про це знав тільки місяць, що освітлював безсонні ночі.

Публікації: Маріанна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.04.2014 15:15  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую за розуміння! 

 01.04.2014 12:21  Світлана Рачинська => © 

Дійсно, хто не почує першого, не почує і далі... Мудро мислить та, що називала себе Оленкою.
Чудово!