Старий гуркотливий трамвай везе людей вузькими брукованими вуличками Львова, на яких здається зупинився час. Його зачарували вічні задумливі леви і оборонні вежі, що стоять на сторожі постійних пошуків львів’ян, їх відкриттів і здобутків, тієї атмосфери, коли місто дихає в ритмі твоєї душі. Це величний Львів приймає кожного в тепло і затишок запашних кав’ярень чи дарує відчуття польоту на Високому Замку, де не можливо втопитись в марноту і забути, що ти маєш крила. Це місто - творець і мрійник. Тут щастя можна відчути на дотик і не згубити ніколи.
Вулички Львова приховують щось значно більше ніж усі людські прагнення і почуття адже споєні поезією і музикою, філософічними роздумами і художніми полотнами. Час бореться з вічністю і примарою, виявляється прогрес техніки без поступу духу. Але короткий час нашого існування вже не викликає страху.
Львів - це надійність і таємниця, нічна тиша і дзвінкий сміх на каштанах. Це прикраса майстерного ювеліра, вічна імпровізація, карнавал і самотність, в яку хочеться зануритись якомога глибше (бо тут ніколи не залишишся наодинці).
Львів – це кошлатий сірий лев з сумом в очах.
Львів – не морський шум, не гамірливий Хрещатик і не індустріальний гігант. Він виділяється на загальному тлі.
Львів – це танок тіней, гра в піджмурки, мистецький перформенс і феєрверк творчого натхнення, пронизаний ароматом кави. Львів – багатогранний і надзвичайно цілісний. Тому він нікого не залишить байдужим.
