А колись їм було замало доби, щоб просто говорити. Говорити і не звертати уваги на час. А він спливав. Безжалісно забираючи кожну секунду щастя. Він жадібно поглинав миті пристрасті і навічно залишав їх у пам`яті.
А зараз вже пройшло те відчуття казки, мрії. Здається вже нічого не здивує, нічого не буде захоплювати. Все зрозуміло і ясно. По трошки налаштовується на стабільність, яка безпечно створюватиме завісу між «до» і «після». Просто вчиться цінувати те, що має.
А потім будуть зорі. Яскраві зорі на темному нічному небі. Він буде поруч, все налагодиться, казка оживе..
А хто буде поруч? Хто він? Не знає. Чи просто не хоче собі зізнаватися.
Час покаже... Час все розставить по місцях.