Ніхто нас не поставить на коліна!
з рубрики / циклу «Громадянська лірика»
Нарешті осінь – ще не золота. Приємна лагідна пора. Вже прохолодні ранки й ночі, і теплі дні спішать кудись, як поторочі…
Мінорність поселилась у віршах, скорботу відчуваю у словах. Лякають нас прийдешні холоди - найбільша прикрість для солдат війни! Їх літом сонце зігрівало, земля від смерті рятувала, а як скують морози все довкілля, почнеться справжнє божевілля…
Закінчилось пекельне літо. Вже не такі яскраві квіти. Кричать тривожно дзвони на церквах, благають люди миру в молитвах…
Попри всілякі негаразди, хороший урожай зібрали ґазди - тож буде хліб та інші страви, і згаснуть від війни заграви! Я вірю, день такий настане, і постріл прогримить останній!
Не всі зустрінуть нове літо, і реквієм летить по всьому світу... Героям Слава! - чути звідусюди. Звучать в повітрі траурні етюди… Схилили голови в зажурі батько й мати – як боляче синів своїх втрачати!
Героям Слава! Слава Україні! Ніхто нас не поставить на коліна!
м. Київ, 4.09.2014