16.12.2014 12:51
Без обмежень
346 views
Rating 4 | 4 users
 © Микола Васильович Снаговський

ТО ЯК ТАМ «НАРОД ГОВОРИТЬ»?.

Останнім часом серед багатьох авторів побутує думка, що художні твори треба писати такими словами, словосполученнями і конструкціями речень «як народ говорить», тобто суржиком, білінгвізмом, сленгом, арго, жаргоном, професіоналізмами, надмірним вживанням діалектизмів і просто спотвореними словами. Маються на увазі авторські місця та відступи, а не монологи, солілоги, діалоги чи полілоги героїв.

Як тут реагувати? Без валер’янки ніяк! Тому що спершу тебе просто заціплює, ввергає в ступор, що переходить у шок. Відтак виникає запитання: а навіщо ж тоді існують початкові, середні й вищі навчальні заклади? Невже у них даремно оволодівають тими чи тими знаннями та навичками, вивчають найрізноманітніші предмети, зокрема мову й літературу (українську, англійську, російську, польську, німецьку та інші), якщо потім писати «як народ говорить», маючи на меті оті суржики-білінгвізми-сленги? Але ж представники народу (крім літераторів, учителів, викладачів, перекладачів, певною мірою журналістів) не фахівці у мовно-літературній царині.

Якби ж то писати близькій народу мовою закликав сам народ, то щось якось і можна було зрозуміти. А то ж на повному серйозі таке бовкають автори текстів, «пісьменники», «хвахівці» людських душ. Чому вони це роблять є кілька пояснень. По-перше, такі закликають «писати як народ говорить», тому що через різні причини свого часу не змогли, а зараз вже не хочуть, оволодівати мовно-літературними знаннями. Натомість амбіції бурлять як на спиртових дріжджах. Такі горе-автори ніяк не можуть втямити, що вжитий сленг, який застосовується в одній місцевості, може бути зовсім незрозумілим навіть у сісідній; що написаний двома мовами твір неабияк збиває спантелику навіть якщо його читає дво-тримовна людина; що більшість читачів не такі тупі, щоб «проковтнути» такий собі текстовий вінегрет. Звісно, знайдуться й, з дозволу сказати, читачі, які у захваті тикатимуть у надруковане сленгове чи суржикове слово як на велике досягнення автора. Якщо у слово-друге то там то сям (в авторських місцях), то ще пережити можна. А якщо майже всі авторські відступи тільки з них і складаються, то - горе нашій літературі. По-друге, авторів, які відстоюють думку писати «як народ говорить», маючи на увазі безладну мовну суміш, треба вважати провокаторами, які свідомо чи підсвідомо підкошують рівень української літератури (як українськомовної, так і російськомовної).

Проблема ускладнюється ще й тим, що за логікою таких амбіційних і «писучих» «хвахівців душ», писати «як народ говорить», значить ще й відтворювати гнусавість, шепелявість, картавість та інші вади мовлення деяких людей. Вони у тому не винні, навіть часто комплексують через те. Але деяким авторам це – виправдання: «як народ говорить». Це що, назад до минулих сторіч?..

На цьому можна було б і закінчити роздуми на згадану тему. Але інтуїція підказує, що знайдуться опоненти, які наведуть аргументи, так би мовити, з тилу. Мовляв, а от ми знаємо, що студенти філфаків та деяких інших гуманітарних факультетів виїжджають у фольклорні експедиції для вивчення мови народу, шукають носіїв невідомих чи маловідомих тепер слів, записують приказки, прислів’я, акапельні співи тощо. Правильно: і виїжджають, і записують... А потім вивчають, зберігають, заносять до тих чи тих словників – для нащадків, для сумлінних студентів. Деякі з них можуть згодом стати грамотними авторами художніх творів. От якби у таких експедиціях хоч раз побували «якнародговорячі», можливо, тоді вони збагнули б усю хибність своєї позиції.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.12.2014 11:25  Суворий => © 

От і чудово... А то мені здалося, що Вас не правильно трактують... 

 27.12.2014 11:22  © ... => Суворий 

Я перебуваю у затяжному щоці через однобоке сприйняття деякими читачами нашого порталу моїх нотаток на тему як там "народ говорить". (Не Вас стосується). Я ніколи не був, не є і не буду проти діалектизмів. Більше того, я переконаний, що, замість отих "фейків", "дедлайнів", "тінейджерів" і т.п., треба якнайактивніше вводити синоніми з діалектів!!!

Щодо Михайла ТРАЙСТИ. Його новела "Остання зустріч" з літературно-художноьоі точки зору сильна не лише темою, розвитком сюжету, а й ДІАЛЕКТИЗМАМИ. Тому що вони вжи...

 26.12.2014 23:12  Суворий => © 

Хочеться почути Вашу думку про новели Михайла Трайсти. Ви їх вважаєте шкідливими чи такими, що мають літературну цінність? Хочеться зрозуміти чи Ви просто закликаєте писати грамотно і грамотно використовувати діалектизми чи взагалі ігнорувати діалекти в літературі з метою їх повільного і методичного знищення....

 22.12.2014 16:34  Ем Скитаній => © 

по доброму посміхнувся отому "цвайкапеле"...і навіщо тут "тіпа" якесь продовження - усе гарно так сказали Тетяна і Галина - і я з ними солідарний...наша ж мова так довго скніла під пресом всіляких імперій (особливо під московитським і совітами), що на тлі інших виглядає якоюсь збідненою "марашкою", ховаючи свою красу і різмаїтість саме в діалектах, але... - але із тим багатством, як на мою думку, треба поводитись і користуватися обережно-тактовно, із відчуттям міри...але й відкидати усе теж не годиться... 

 22.12.2014 13:03  © ... => Ем Скитаній 

Шановний Еме! Ваш відгук -- ну просто цвайкепеле! Відий треба тіпа продолженія...
З повагою!!! 

 22.12.2014 12:45  © ... => Каранда Галина 

Шановна Галино! Красно дякую за цимис-відгук! У ньому -- Ваш щем щодо чистоти літературної мови, але не нафталінової, а жвавої! Звісно, у ній можуть бути і діалектизми, і професіоналізми, й молодіжний жаргон тощо, але всього вміру, надто в авторських місцях. Помиляються ті дорослі, які, не замислюючись над серйозністю проблеми, підігрують молодим, активно вживаючи й заохочуючи молодіжний сленг. Ще одна велика проблема -- немов усі подуріли і стали пхати в українську мову (втім як і до російської) такі іншоземні слова як дедлайн, фейк тощо. Таких проштовхувачів треба вважати за п`яту колону в літературі та мові. 

 22.12.2014 12:29  © ... => Тетяна Ільніцька 

Майфайна Таню! Фіст дзенькую за нашрайбуваний цимис! Ви етерично й віцігарно заспонукали мене, жебі я надряпав цвайкепеле. Шчьо я му робити?.. Барзо нашкрябаю продолженіє тіпа "Ще раз про то як там "народ говорить"?..". тоість гундить, тоість триндить, тоість балікає. Бо делболизнула у мою калапітру така зацянка.
Зичу Вам фрайди та штімунга!
(П р и м і т к а. Жодне слово і словосполучення ні прямо, ні завуальовано НЕ є образливим! З повагою!). 

 21.12.2014 15:31  Ем Скитаній => © 

текст дуже цікавий...підтримую тут щодо сказаного про суржик, а от щодо діалектизмів...- тут великий простір до роздумів і дискусій... 

 21.12.2014 15:05  Каранда Галина => © 

так, тут проблема. читаючи укр. прозу постійно натикаєшся то на купу такого сленгу, що аж гидко, то на ненатуральну правильність мови, - не менш гидко, бо штучно. Золота середина трапляється рідко. Один знайомий сказав, що укр. мова ідеальна для поезії, але діалоги нею писати важко. Може, тому що Україна давно перестала бути творцем нових речей, аби давати їм СВОЇ НОВІ імена? і в побуті, і в культурі - самі запозичення? 

 21.12.2014 10:32  Тетяна Ільніцька => © 

Миколо Васильовичу, прочитала Ваш допис і ось які думки виникли.

Розмивання мовних норм, ясна річ, що погана справа. Але якщо всі будуть писати художні твори, вишукуючи слова на шпальтах словників? Унормованість, уніфікованість, беззаперечне дотримання норм - це ознака наукового стилю. У мистецтва свої закони.

За Вашою логікою, такі письменники, як Марко Черемшина, Юрій Винничук, Євген Пашковський, Юрій Андрухович не мають права "на присутність" в українській літературі, саме через уживання діалектизмів, ...

Публікації автора Микола Васильович Снаговський

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше