30.01.2014 12:50
for all
155 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Маріанна

Cльоза


Сьогодні вона поспішала повз базар без затримок. Верталась додому, в тепло і затишок.

Навколо молодь роздає листівки. Одна все ж опиняється в руках.

Погляд ковзає в текст. Там реклама. Яскрава і глянцева.

Але що це?:

«Екологічно чисті лінзи «Сльоза»! Зустрічайте нову якість зору!»

Такого ще не було. Щось дійсно незвичне. Знала, бо з дитинства короткозорість псує життя. Окуляри негарні і незручні. Лінзи – брудний шматок силікону.

Так. Що ж там далі пишуть?:

«Нова технологія на основі природньої сльози покращує зір завдяки збільшувальним властивостям звичайної краплі. Чіткість зображення і комфорт гарантовано.»

Сльози? Звідки ж їх беруть? Хто плаче? Чи їх там обробляють? Може імітація? Що можна побачити крізь чужу сльозу?

Цікаво як воно працює. Телефон і адреса є. Додому встигнеться. Тут поруч.

Декілька хвилин і контейнер з дивом в руках.

Треба спробувати на місці. От і піпетка, інструкція. Так. Крапаємо як звичайні очні краплі. Легко.

Справді видно добре. Адаптація до кожного ока. І не ріже рогівку.

Час на вулицю.

Знайомий базар. Щойно проходила. Але…

Наче щось змінилося. Якось сміття наче побільшало. Графіті такі огидні. Люди штовхаються. Гамір.

Та що це? Чи то раніше не помічала через вади зору? Чи щось інше? Наче люди стали якісь похмуріші. У кожного яка гризота на обличчі написана. І небо сіре.

Час додому. Кілька кроків, а наче кілометри.

От і підїзд.

У поштовій скриньці мотлох. Кредити в банку пропонують, а перед очима колектори. Які потім телефони обірвуть.

Ліфт знову не працює. Халепа.

На стінах знов брудні надписи.

Голова паморочиться. Ноги важкі.

Нарешті ключ у дверях.

-         Привіт люба! Я вже чекаю!

Це чоловік. Рідний.

Ой! А чого ж це він такий втомлений. Безнадія якась в очах. Я набридла? Чи робота? Чи здалося?

-         Пробач коханий. Затрималася. Щось мені недобре сьогодні.

А в руках папірець з інструкцією:

« Побічні ефекти: можливість бачити чужі емоції. Шкідливо для близьких стосунків».

Публікації: Маріанна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.01.2014 09:09  Деркач Олександр 

Цікаво, оригінально 

 31.01.2014 01:45  Марієчка Коваль 

Цікаво. Хоча не приймаю розчарування лг без подальшого усвідомлення своєї живої реальності 

 31.01.2014 01:41  Марієчка Коваль => ІндігоUA 

Хех. Не. Зайві емоції заважають творити світ Тому й митців не так і багато. Треба. Природа. 

 31.01.2014 00:26  Тетяна Белімова => © 

Цікаво як ви придумали, пані Маріанно! Дуже сподобалося! У вас вийшло у маленькому за обсягом творі окреслити проблему і додати навіть трохи містики! Тримайте чудово! 

 30.01.2014 14:51  ІндігоUA => © 

Найбільший дар та найбільше покарання - можливість бачити, відчувати чужі емоції, коли цим володіють одиниці. А от якщо б усім такі "лінзи" - світ можна було б змінити на краще!
Дякую за описану правду! 

 30.01.2014 14:26  © ... => оксамит 

Спасибі 

 30.01.2014 14:22  оксамит => © 

Ви говорили душею, це відчутно. Дуже гарно написано. 

 30.01.2014 14:12  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую на добрім слові! 

 30.01.2014 14:09  Світлана Рачинська => © 

Чудово!
Прониклася я вашим твором... дуже сподобалось!