ГУЛЯЛИ КРАПЕЛЬКИ Й СНІЖИНКИ
Крапельки збились гуртом і почали кепкувати зі сніжинок:
- Що це з вами? Ви такі пухнасті, а не пух, білі, а не крейда, легкі, а не павутинки… Ха-а-ха!..
- Це краще, ніж бути отакими прозорими і… і мокрими!.. Ф’фу!.. – відповіли сніжинки. – А дражнитиметися, ми покличемо Грудень. Хай він вас заморозить…
- Ой-йо-йо!.. Грудня видно! Втік… Ви такі кумедні…
- А-а, ось так! Невдовзі й ви породичаєтеся з нами.
І сніжинки попросили прохолодний Шар повітря огорнути задерикуватих крапельок.
- Ой-й! Що це з тобою, подружко?!. – заверещала крапелька сусідці, що на її очах перетворилася на сніжинку.
- Т-т-так і… і ти в-вже така… Так-кою с-ста-а-ала, - відповіла новозаморожена сніжинка. – Ой-й, хол-л-лодно-о! Брр-р!..
- Нічого! Звикнете! Ще й сподобається бути сніжинками. Ось тепер ми усі стали лапатим пухнастим снігом! – заспокоїли їх досвідчені сніжинки. – Укриємо землю на радість дітворі з санчатами і санками, на втіху озимині, якій під нашим покровом ніякі морози не будуть страшні, і наступного року зійде дружнім врожаєм.
- А й правда, нині ж не пора поливання городів та садів, - висловили думку деякі краплинки, що досі не хотіли ставати сніжинками. – То краще й ми приєднаємося до когорти сніжинок. У холодну пору року це так модно!
