01.03.2015 11:55
for all
155 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Маріанна

Тиша

Тиша – спокій і гармонія. Тиша обплутує тепло і щільно.

Затишок. Приємний і заманливий у просторі звуків, шуму і гамору.

Так спокусливо заховатися у її міцних обіймах і забути про все бурхливе і текуче, наче повінь. Тут незмінність і певність. Захист і прихаток.

Вона приходить легкими кроками і непомітно будує навколо тебе бар’єр, що замкне від зовнішнього світу. Не буде спілкування. Новин. Проблем.

А що залишиться?

Все менше і менше місця. Все сильніша задуха від вати, якою навалює тиша. Все більша пустка.

Як пастка.

Ще живий? Ще тут?

Починаєш видряпуватися до звуків і світу.

Де весняні струмки?

Де шелестіння вітру і таємничий шепіт?

Де знайомі мелодії, що зворушували до сліз?

Зникли.

Стерті у вирі, що залишився там, за межами теплої нірки тиші.

Чи проб’ються хоча б громи і зливи, щоб змити набухлу вату?

Чи весняна повінь зможе прорвати цю греблю?

Ще не пізно?

Публікації: Маріанна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.03.2015 09:56  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую! 

 02.03.2015 09:55  © ... => Тетяна Белімова 

Схоже на те. 

 01.03.2015 18:50  Світлана Рачинська => © 

Класно. Сподобалось. 

 01.03.2015 12:06  Тетяна Белімова => © 

Про вату... так... Всіх цікавить це питання. Символічно. Набухлу вату важко змити, майже неможливо.