На грані живого і мертвого
Глава 16, Том1МІЖПЛАНЕТНА РОЗМОВА
Вранці, Миколу Антоновича розбудив комп’ютерний дзвінок. Він підійшов до устаткування і увімкнув зв`язок. На табло з’явилося обличчя чоловіка. Це був начальник відділу по збереженню даних на зовнішніх носіях інформації з планети Нібіру – Юрон Борисвітович Свічаго.
– Ви – Микола Антонович? – запитав він.
– А звідки ви мене знаєте? – здивувався Микола.
– Що забув як вперше вийшли на зв`язок з Міжпланетним інтернетом я пропонував бути вашим опонентом. – нагадав йому Юрон Борисвітович.- А перед нашим зв’язком я розмовляв із Наташею з планети «SS-433», і вона мені все розповіла. Тому вирішив зателефонувати. З цієї нагоди щиро і від душі вітаю з одруженням. Бажаю міцної та довгої любові.
– Я вибачаюся не забув, а розгубився, бо не міг прийти до тями від спілкування з Наташею, – сказав Микола Антонович.
– Мені також приємно, що ви обоє так покохали одне одного. Мої почуття теж штормили радісними емоціями, коли я закохався в Наташу. Вона була моєю першою дружино, – відверто зізнався Юрон Борисвітович.
– Пробачте, Юрон Борисвітович, а ревнощі у вас коли-небудь в житті виникали? – здивовано і розгублено запитав Микола Антонович.
– Почуття ревнощів нам не знайомі. Можливо, тому, що наш розум трансформує в ефірі матерію уникнення небажаних наслідків наших бажань. Такий шлях кохання узгоджений нашим суспільством.
– А скільки раз ви, Юроне Борисвітовичу були одружені?
– Враховуючи те, що ми довгожителі – одинадцять раз.
– І що, любите більше всіх попередніх? – запитав Микола Антонович.
– Ні. Всіх, крім першої, люблю однаково. Перша дається від Вищого Розума, як ти кажеш від Бога.
– Чи ви розлучалися з попередніми перед тим, як знову одружувалися? А з ким із подружжя залишаються жити діти? – не вгавав Микола.
– Не розводимося, а діти живуть з ким хочуть і скільки захочуть.
– А ваші дружини всі повиходили заміж? Чи ж кохаєтесь ви зараз із кожною з них? Якщо так, то коли і де? – спитав Микола Антонович.
– Одружені. І так само кохаємося, як і до одруження. Я зазвичай заздалегідь повідомляю свою дружину і чоловіка тієї дружини і призначаю місце кохання, день і час: чи то в мене, чи то в неї, і вони завжди дають згоду. У нашім суспільстві таке узгодження – це, як то кажуть, неписаний закон. Сприймається і виконується таке бажання кожного – як належне, – зауважив Юрон Борисвітович і став читати думки Миколи Антоновича.
У Миколи Антоновича після почутого зашкребли душу почуття ревнощів. Він не міг навіть уявити, що робитиме, коли Юрон Борисвітович захоче покохатися і сповістить йому про свій намір. І що робитиме Наташа? Чи погодиться з цим чоловіком покохатися?
– Микола Антонович, ти зараз думаєш, а що ж робитиме Наташа? Чи погодиться, чи ні? А ми зараз у неї спитаємо. Давай і ти виходь на зв`язок.
Микола Антонович увімкнув зв`язок і став чекати зустрічі з Наташею.
На одному ж екрані Юрон Борисвітович розмовляє з Миколою Антоновичем і на цім же екрані – з’явилася перед його очима Наташа і це здивувало Миколу.
– Доброго ранку, мої любі, Микола та Юрон. Чого вам не спиться? Сьогодні ж вихідний день, – здивувалася Наташа.
– У нас із Миколою Антоновичем до тебе, люба, запитання, – промовив Юрон Борисвітович.
– Слухаю тебе, мій любий Микола. Що ж ти хотів від мене почути? – нетерпляче запитала Наташа.
– Хочу знати твоє рішення, яке прийматимеш після того, як Юрон Борисвітович покличе тебе до себе покохатися? Я починаю ревнувати. Мені це дуже неприємно, – говорив Микола.
– Любий, я не бачу в цьому нічого поганого і неприємного. Адже коли ми полюбили один одного, то це для нас уже є вічною потребою. І цю потребу вільно виконуємо так само, як потребу сну чи потребу їжі. Це ж наші традиційні устої, любий, – пояснювала Наташа.
– Так що ж мені робити з моїми почуттями? Вони ж виведуть мене з рівноваги. Буду вимушений скоїти непоправний вчинок.
– Ти маєш сам вирішити, що тобі робити, мій любий. Цілую і чекаю на тебе, – сказала Наташа і вимкнула свій зв`язок.
– Скажіть, Юрон Борисвітович, чи будете Ви пропонувати Наташі покохатися? – спитав збитий з пантелику Микола Антонович.
– Не знаю. Все залежить від мого бажання та любові. Ти не можеш усвідомлено подолати свою ревність, так само і я усвідомлено не можу припинити дії свого бажання. Думай сам, що тобі робити зі своєю любов’ю, коли кохатися доводиться за таких обставин. Ще є запитання?
– Дякую, Юрон Борисвітович, за щиру підтримку. Я подумаю. Але хочу ще задати питання на наукову тематику. Нещодавно прочитав книгу наших вчених, яка називається: «Космічне середовище з позиції нової теорії поля ефіра». Вони, зокрема, пишуть: «Чи далеко ми полетимо в Космос і чи опануємо його, коли не знаємо, що таке гравітація» і далі: «Це середовище (ефір) стало винуватцем гравітаційних сил, які є силами гідродинамічного натиску ефіра на поверхню атомів та молекул матеріального тіла. Таким чином, вони кажуть, що ми не притягуємося до землі, а придавлюємося ефіром до неї». Що ви скажете?
– Я впевнено кажу одне: тяжіння на всіх планетах було, є і буде, – від-повів Юрон Борисвітович. Гравітацію треба розглядати не з точки зору ефіра, а з точки зору векторів (направлень) сил, які виникають при обертах планети на своїй орбіті і навколо своєї осі. Коли Земля повертається навколо своєї осі, то виникає векторна сила, яка рухає вас у напрямку від Землі до Сонця. А коли Земля з вами обертається навколо Сонця, то виникає векторна сила, яка рухає вас разом із планетою в напрямку від Сонця до Землі. Коли Земля обертається навколо своєї осі то векторна сила хоче вас відірвати від неї, але векторна сила, яка відриває Землю разом з вами від Сонця занадто більша неї і не дає вам відірватися від Землі, бо вектор цієї сили направлений на вас і ця сила не дає вам відірватися від Землі.
Так що гравітація – це не результат земного тяжіння, а це процес, який відбувається тільки при умовах обертання маси навколо своєї осі і лише в таких умовах дія сили на масу любого тіла, яке рухається по інерції в сторону направлення вектора сили – тобто в даному випадку вам здається, що вас Земля притягує до себе. А насправді вас разом із Землею маса Землі і маса вашого тіла відривають вас із Землею від Сонця. Але відірвати не можуть, тому що, подібно вашій Землі, ваша галактика (Сонце разом із Землею і планетами, які кружляють навколо нього), обертається навколо своєї осі і навколо метагалактики. Тобто існує у Всесвіті така закономірність, що ваша Земля, Сонячна галактика і метагалактика теж обертаються відповідно: навколо своєї осі і навколо Сонця; навколо своєї осі і галактики; навколо своєї осі і метагалактики і так далі – таким поясненням відповів Юрон Борисвітович на запитання Миколи Антоновича.
– Ясно і зрозуміло. Дякую за відповідь, – сказав Микола Антонович.
– Ще будуть питання?
– Юрон Борисвітович, чому на нашій Землі за останні роки різко піднялася температура і часто стали випадати невеликі короткочасні дощі, а подекуди такі дощі, що створюють неймовірної величини зливи.
– Це питання пов’язано із нашою планетою Нібіру, яка через кожні три тисячі шістсот років з’являється у вашій Сонячній системі. І буде вона у вас в дві тисячі тридцятому році. Вона вже на підході до вас і від її візиту ваша планета приблизилася до Сонця, даючи космічний простір для прольоту нашої планети по своїй еліптичній орбіті навколо Сонця. Наші вчені завдяки ультразвуковому променю на спеціалізованому комп’ютерному устаткуванні вже провели дослідження і підрахували настілки вже наша планета приблизилася до вашої, а ваша планета, змінивши свою орбіту приблизилася до Сонця. А від цього само по собі зрозуміло, що піднялася і температура. А раз піднялася температура, то ваші ставки, ріки, озера моря та океани стали інтенсивніше випаровуватися. І зрозуміло, що пари, які підіймаються в космічний простір попадають у такі шари атмосфери, де температура нижче температури пара і він конденсується, і тільки завдяки Сонцю в залежності від місця розташування кількості водяних накопичень і від пори року пропорційно неподалік від цих місць випадає належна їм кількість випаруваної води, – пояснив Юрон Борисвітович.
– Зрозуміло. Дякую за відповідь, – подякував Микола Антонович.
– Ще будуть питання? – запитав Юрон Борисвітович.
– Останнє питання, Юрон Борисвітович. Чому планета Земля яка рухається в космічному просторі із швидкістю тридцять кілометрів за секунду від тертя об ефір не згорає? Адже наші супутники приземлюючись із меншою швидкістю і то дуже нагріваються, – запитав Микола Антонович.
– Тому, що ваша планета і всі планети Всесвіту рухаються у просторі завжди мінусової температури. Вищий Розум, який має неабиякий розум, все продумав і зробив Всесвіт саме таким. Щоб планети не згорали від тертя він весь космічний простір зробив мінусової температури. А щоб на планетах було життя він зробив для вашої планети карликову зірку – Сонце. А для інших планет теж Світила подібні вашому Сонцю, – відповів він.
– Ще будуть питання?
– Ні, немає. Дякую. На все добре. До зустрічі.
Микола Антонович додому не поспішав. Він ліг на диван і став обдумувати почуте на свої запитання від Юрона Борисвітовича. Спочатку він подумав: «Треба обов’язково розробити і собі таке устаткування і замірити настільки Земля приблизилася до Сонця. Треба обговорити це питання із Олександром та Сніжаною і хай Петро вийде завтра ж на зв`язок із Наташею чи з Мирторією Алмазонівною і запитає у кого із них є креслення на таке устаткування». Але цю думку витіснила думка про свій вчинок – про своє досить несподіване одруження, яке відбулося в уяві так швидко, аніж в реальному житті. Микола Антонович став усвідомлено думати про свою любов та штучне (завдяки біотехнічному устаткуванню) кохання, яке наче натурально, по-справжньому задовольняє його почуття.
Думка про це ні на хвилину не полишала його. Микола Антонович думав про земну теж палку любов із своєю дружиною Андріаною, яка трагічно загинула. Бог забрав її в Царство Небесне. Думав про дітей, яких вона не встигла йому народити. Його охопив смуток. Люта туга по зорецвітах любові, яка була у них з Андріаною, знову почала краяти болем його серце і вселяти в душу самотність, болючішу від болю. Він, не втримавшись, заплакав. Наташа та Юрон спостерігали за його відчаєм і, зрозумівши такий стан зробили висновок, що якийсь час його не слід турбувати.
Микола Антонович, почув воркування голубів. Він схопився з дивана, сховав білизну і, закривши вікно в супроводі нудьги пішов на електричку.
27.06 – 28.06 2013.
м.Дніпропетровськ, 27.06. – 28.06.2013