А я стараюсь не піднімати погляд вгору, коли їду в машині або потязі, і дивлюсь з вікна. З’являється відчуття, ніби моє нерухоме тіло повільно несе течією річка Ганг, і, разом з мертвими індусами, я невпинно рухаюсь до моря. Особливо насторожує спостерігати, як на фоні неба плавно пропливають крони дерев; я боюсь, що одного разу дерева зліва і справа від мене закінчаться, розійдуться в сторони, і я відчую під собою солоні хвилі Індійського океану.
