Думки дерева, під яким завжди хтось читає книжку
з рубрики / циклу «Не вірші»
Нидіти над книжками
заради того, щоб стати
шкаралупкою чиїхось сенсів….
всотувати їх по крапелечці…
такі чужі, відокремлені… і говорити:
«мудрість…..»,
а потім, на якусь мить
божеволіючи від розпачу й зневіри,
блукати зболеним поглядом:
«там же нічого нового ….»
ще глибше занурюватися і
стрибати з розбігу в гущу
своїх сподівань…
пізніше усім своїм єством
манірно вищати від захвату:
«нарешті мені відомо!!!»…
відкидати сумніви і знову
поринати вглиб ілюзії
«я є…» в той час, як
життя спокійно ковзає
повз…
так по-людськи…..
Харків, 14.07.2015
