Думки дерева - 3
з рубрики / циклу «Не вірші»
Мчаться... ні порухом, ні поглядом, ні посмішкою не засвідчують мою присутність... Не помічають....Що їм до дерева у сквері? Вони нічого не помічають.... Бліді, виснажені, змарнілі..Поспішають....Ковтаючи слова, розмовляють самі з собою: «Скоро буду...», «Я вже вийшов...», «Не забула....», «Куплю...»
Раз по раз спотикаються, іноді наштовхуються один на одного..... І тоді тільки спроквола витягують з вуха щось, коли раптом почують голос....А те щось підживлює їх певно, інакше чому ворушаться вуста й вдоволено примружуються очі....Лише на перехресті застигнуть на декілька хвилин, щоб знову мчатися навипередки... наздоганяти мрію...
Діти мегаполісів... Вони не уявляють, що всі народжуються в мені...Що все народжується в мені....Поки що....
Харків, 20.04.2016