Відчула раптом - ожила душа

Спливає час. Німий світанок. Немає сонця. Похмурий ранок. Часу так мало. Все дістало. Думки безглузді. Нічні кошмари. Неначе в клітці. Вже не літаю. Остання спроба, а час минає. Що буде далі – ніхто не знає…

В душі тривожно. Мені здається, піском крізь пальці - моє життя. Піти у вічність - один лиш крок, і я шаленію від власних думок. Спливає час, не доженеш! Себе питаю – «Навіщо живеш?» Все що було і буде – це міраж. Життя взяло мене на абордаж…

Так швидкоплинно летять роки. Немає більше у житті мети. Згадати хочу і не можу, яким був Рай! Минає час. Не сила часу плин спинити. Благаю, трішки почекай! Ще не готова вічність я зустріти! Ще хочу бачити, як сонце світить! Як голубіють мирні небеса… Відчула раптом - ожила ДУША!

м. Київ, 2014р.