Риторичне прохання

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

Не називай мене «шановна пані» -

я ж народилася в селі,

квітучий травень рано на світанні

подарував життя мені…

Я знаю про двозначність цього слова,

не «леді й джентльмени» - ми,

на кожнім кроці - пані і панове,

насправді, наймити й раби…

Не гнівайся на мене люд карпатський -

для вас, як рідні, ці слова,

з дитинства знаю про життя бідняцьке,

єдиний пан був «голова»…

На панщину щодня ходила мама,

за трудодні лише зерно

та цукор у мішку на рік давали,

все інше їли, що було…

«Панове й пані» - може й бездоганне

з трибуни, в ділових листах,

достатньо «ВИ» в поважному звертанні,

привітний усміх на вустах…

У вас, можливо, протилежна думка,

тлумачення цих слів своє,

я - просто жінка, не якась віщунка,

яка чіпляє «за живе»…

Не ображайтесь, пані і панове,

що знов відвертою була,

якщо життя насправді полинове,

то і гірчать мої слова…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ, 17.12.2016