В Інтернеті
з рубрики / циклу «Хлопчик»
Ранок... Ненавиджу його. Особливо ранок по понеділках. Ненавиджу понеділок... Хоч цей випадок стався і давно, і навіть, більше цього, в іншій країні, пам`ятаю його як зараз.
Як і говорив я раніше, - був ранок у школі.
- Крім того, що ви прочитаєте цю розповідь, ви повинні написати реферат про автора — Лермонтова, - як завжди, серйозним тоном сказала вчителька. Завжди вся з себе, до того ж занадто молода, як для вчителя, - подивилася презирливо на клас, особливо на всіх приїжджих «Не москвичів» окремо і сіла за свій стіл.
Чесно кажучи, мене пробудило, - довелося записувати домашнє завдання, і я прокинувся. Адже вже завтра буде урок літератури.
Раптово однокласниця висловила думку багатьох з класу:
- А де взяти інформацію? У шкільній бібліотеці, я вже перевіряла, є тільки лише три книги з біографією Лермонтова.
І одразу ж, кілька осіб кинулись з кабінету за безцінними книжками.
- Нічого подібного. Можна спокійно взяти інформацію і зі шкільної бібліотеки, або купити в книжковому магазині. Крім того, є Інтернет, - більш ніж сухо відповіла вона.
Ні я і ніхто не стали заперечувати. Тільки от у мене... інтернету немає!
А вчителька, "опять" («снова», як вона любила повторювати) випещено сіла і зайнялася своїми справами, копаючись в ноутбуці.
Як тільки закінчився останній урок, усі миттєво змилися... Сенсу йти в бібліотеку вже не було.
Наступного дня до кінця уроку, справа дійшла і до рефератів.
Пару чоловік вже викликали до дошки. Але я сам не боявся, - книгу все-таки купив і написав реферат від руки, хоч і витратив на це увесь минулий залишок дня і половину ночі.
Наступним викликала Холенка, хлопчика Максима. Маленького зросту, з тихим голосом.
Він почав:
- Лермонтов народився в 1848 році, помер в 1901 році...
Холенка округлила очі, уїдливо скорчилась, але нічого не сказала.
І так далі... і... далі. Від кожного прочитаного рядка очі її тільки ще більше округлювалися. Але Максим з незворушним виглядом все продовжував:
- Помер Лермонтов трагічно: повісився на трубі!
- Де? Як? На якій ще трубі?! - Не стримуючи емоцій вже волала вона.
- Ну... на тепловій, напевно.
Клас сидів у здивуванні.
- Ну, Максиме, ти свою оцінку отримаєш! - Холенка люто відібрала аркуші паперу з рук «нічого не розуміючого Максима».
- Ти взагалі, де взяв ось цю інформацію?! - Як люта качка, обороняючи чистоту біографії російського письменника, втупилася на скам`янілого Макса.
- Ви ж самі сказали... в Інтернеті!
По класу прогримів гуркіт грому, а Холенка з незворушним виглядом, мовчки сіла за свій стіл.
Нікополь, 2010