Хлопчик-Вбивця
з рубрики / циклу «Хлопчик»
Одного ранку, зовсім давно, хлопчику було дуже весело, і незрозуміло з якої причини. Це був божевільний, ідіотський потік радості придурка - не викликаний нічим. Абсолютно нічим.
Він бігав по двору як очманілий і не знав, чим себе зайняти. Тут він примітив, знайому собаку, руду вівчарку - Герду. Якимось чином вона проникла в його двір. Мама відкрила двері в будинок, і їх маленьке кошеня шмигнуло всередину, повне жаху і страху перед вівчаркою. Хлопчик вирішив побавитись.
Крадькома, він зайшов у будинок. Кошеня якраз шмигнуло під старий холодильник. Обличчя хлопчика зкалічила зла посмішка. Він підійшов до холодильника, встав на коліна і запустив руки під нього. Мацав під ним, і врешті-решт, він виявив нещасне кошеня, - той забився якнайдалі і лежав ледь дихаючи. Але хлопчик не був задоволений, - він почав намагатися схопити котика. Той почав дряпатися і кусатися, але хлопчик все продовжував і продовжував спроби. Через деякий час, він все ж виволік кошеня на світло. З ідіотською радістю, він побіг до вхідних дверей, і з силою викинув кошеня назовні, де туди-сюди снувала зла Герда.
Кошеня, сповнене дикого жаху, встигло шмигнути назад. Хлопчик не встиг закрити двері, - як хотілося його жахливому задуму. Тварина помчало знову до холодильника. Але хлопчик, із спритністю побіг слідом, - наздогнав його і схопив за хвіст, прямо перед дверима холодильника. Кіт почав знову намагатися врятуватися і дряпався щосили. Але хлопчик був жорстокий, - він знайшов у себе в кімнаті коробку, запхав туди кошеня і, негайно, побіг на вулицю. Швидко залишивши коробку в городі, він побіг у будинок. Трохи відкривши двері, - він почав спостерігати.
Герда оцінила «подарунок» і помчала до нього. Хлопчик злякано з силою зачинив двері. Його злякав «сатанинський» погляд собаки. Ноги хлопчика помчали в далеку кімнату будинку. Але на півдорозі - скам`яніли. Нелюд попрямував назад до дверей. Висунувши підлий ніс назовні, - він виявив, що коробка відкрита, а з сусіднього двору, в який можна було легко проникнути через лаз, кричала щосили Мадіна, молода сусідська циганка. Її служниця прогнала Герду з двору, через власну хвіртку. Мама хлопчика, стрімко пішла на шум, кинувши всю роботу біля плити в літній кухні. Тихо підійшовши, хлопчик виглянув з-за паркану в сусідній двір.
На гарячому цементі, розпластавшись, лежало закривавлене кошеня. Його шкіра клаптями звисала з нього. Струмочки крові, лилися по дворовій доріжці, йдучи під ноги циганці. У вухах у хлопчика увімкнувся не минаючий гул. Тіло кошеня, востаннє конвульсивно здригнулося. Він помер. Життя покинуло його. Руки хлопчика скам`яніли, - він подивився на них, - вони всі були в дрібніх подряпинах, червоні, в клаптиках шерсті і павутини з-під холодильника. Клубок до горла підійшов у дитини. Йому стало страшно, йому стало погано. Він востаннє глянув на труп кошеня. Ноги його нервово зарухалися, - він побіг у будинок, - пронісся через всі кімнати і сховався в темній шафі. Закрив очі і заплакав.
- Навіщо я зробив це?!
З тих пір, кожен раз, коли він закривав очі, - він бачив два маленьких котячих ока. Два оченятка, ні в чому не винного смугастого кошеняти, який так і не встиг вирости. З часом, котячі очі ставали дедалі тьмяніше. Роки пройшли, поки він повністю перестав їх бачити. Напевно, маленьке кошеня пробачило його.
Нікополь, 2010