Гонитва за вітром
На спині вірного коня відчуваю впевненість і готовий вирушити хоч світ за очі. Та наразі так далеко мені не треба. Звичайна прогулянка, хоч і у справах.
Розмірено цокають підкови об камені битого шляху. Легкий вітерець розвіває гриву. Попереду ще пів дня.
Свобода.
Свобода?
Кінь пряде вухами. Непокоїться.
Що таке? Чи погода міняється? Чи під копито щось потрапило?
А вітер і справді здіймається. Скоро справжнісінька буря звіється.
Дерева хитають віттям. От-от зламаються.
Хруснула гілка.
Звук налякав коня і він поніс. Полетів наче той вихор.
Намагаюся зупинити.
Марно.
Куди ж він летить?
Хіба наздожене вітер?
