Дівчинка повертається зі школи…
Страшилочка-лякалочка
Повертається дівчинка зі школи, заходить до парадного, а там, біля східців, сидить на стільці якась сувора жінка. Дівчинка відразу зрозуміла, що це – відьма. Чергує, дітей підстерігає. Що робити, додому ж треба йти. Обережненько, зі сходинки на сходинку, підіймається дівчинка, майже не дихає, проходить повз відьму, а та робить вигляд, ніби дивиться в інший бік, грається так, мабуть.
З того часу так і пішло: то відьма удає, що школярку не бачить, то ніби щось шепоче собі під ніс, а то здається, що ось-ось спіймає дитинку маленьку.
Воно ж і поскаржитись не виходить: ніхто ту бабу не бачить. Коли дівчинка йде з батьками – нема відьми, іде з іншими дітьми – те саме, а як іде сама – сидить!
Якось повертається дівчинка зі школи, думає, що добре було б когось із друзів зустріти, щоб разом додому йти. Думала так, думала і – зустріла… Сірого Вовка! Той ще друг, і це у місті таке трапилось.
Побігла дівчинка щосили. Побігла, оточена двома небезпеками. Майнула думка – а що як відьма щезне, коли Вовка побачить? Не щезла, а коли побачила, що слідом за школярочкою заскакує Вовк, як схопиться, як Вовка за шкірку ухопить, той аж витягнувся весь і обвис, мов дохлий щур на мотузці.
«Не смій, сіроманець, дівчинку займати, бо дуже пошкодуєш!» - крикнула відьма, відчинила двері на вулицю, підняла Вовка і такого копняка дала під хвіст, що Сірий аж завищав, заскавучав і щез десь за будинками. Може на якийсь дах потім гепнувся.
Тепер дівчинка-школярочка не боїться Сірих Вовків.