"На грані живого і мертвого"
Глава 21, Том 2Розмова з Тузиком
В обідню перерву Микола Антонович та Олександр Андрійович, вийшовши із їдальні дали йому пиріжок із м’ясом. Тузик ласо з’їв його і глянув на пиріжки, які перед ним у кульку тримав Олександр Андрійович. Хлопці почесали йому за вухами і пішли в лабораторію. Тузик, виляючи хвостом йшов за ними і зайшов у лабораторію.
Микола Антонович біля електронно-комп’ютерного устаткування положив ще два пиріжки на підстилку, а Сніжана Вікторівна налила в блюдечко молоко.
– Сніжана Вікторівна, ти ж не забувай що Тузику подобаються твої вірші. – Зараз почитаю, – сказала і стала читати вірш:
В ХАТІ ПРИРОДИ
В хаті природи планети
Мешкає люду спільнота,
Голосом басу багнетів
І солов’їної ноти
Вміє вестися в двобої,
Розподіля між собою
Національні доходи,
Чотириногого брата
Не допускає до шкоди –
Завжди у Долі на чатах…
…В хаті природи дуетом
Стрівся інстинкт з інтелектом!
Тузик з’їв ще один пиріжок і, облизавши блюдечко влігся на підстилці. Хлопці, підійшовши до нього стали його гладити і, почесавши в нього за вухом сіли в свої робочі крісла. А Тузик подивився на пиріжок і, закриши очі простяг ноги і положив на них свою, дрімаючу голову.
Микола Антонович поставив коло нього ультразвуковий прилад і, включивши комп’ютерне устаткування вийшов з душею Тузика на зв`язок.
На табло комп’ютера появився такий зміст: «Так я душа Тузика, яка вас бачить і чує вашу між собою розмову. Вірш «В хаті природи» сподобався. Я, душа Тузика, через його розум, в якому я існую маю змогу вам, Олександр Андрійович, та, Микола Антонович, передати те, що ми, собаки, думаємо про людей. Ви дійсно розумніші від нас, але чому ви не знаєте нашу мову? Ми ж від дня свого народження вивчаємо вашу мову точно так, як вивчають її ваші діти і, достигши річного віку ми повністю володіємо нею. Але ми не стали розмовляти з людьми по причині еволюції. Ми безліч років тому розмовляли з людьми однією мовою і співпрацювали в різних галузях виробництва та приймали участь у наукових відкриттях. Люди тоді про нас казали, що ми в деяких фізичних та духовних питаннях навіть набагато розумніші від них. Що наша інтуїція була тоді безпомилковою так же як і зараз наш інстинкт є теж безпомилковий. І ви про нашу інстинкт знаєте. Як відомо, що в клітинах молекул існують особливі так звані фотореактивуючі – репараційні атоми, які можуть виправляти молекули ДНК пошкоджені різними агентами хімічної та фізичної природи. Цей атом з’єднується з пошкодженою молекулою і відновлює її цілісність. Ці молекули ДНК на той час в нашому тілі виконували роль матеріального носія генетичної записі для нащадків. Так як еволюцію проходять всі молекули, то фотореактивуюча молекула, перебуваючи в цій еволюції втратила лікуючі можливості. Тоді в пошкодженій молекулі ДНК почав змінюватися генетичний запис для нащадків. Після цього ми з тих пір стали деградувати у своєму розвитку і з часом стали мутантами і, втративши дар мови стали творити собачу мову. У файлі, що зараз бачите на табло комп’ютера знаходиться тлумачний собачий словник, в якому кожне слово людини має своє смислове визначення собачою мовою. Я і Тузик вам допоможемо її вивчити, а потім ви розповсюдити через засоби масової інформації та викладатимете у навчальних закладах. Наша мова складається теж із людських слів, які ми передаємо через свій хвіст та своє різноголосе гавкання. Наприклад три рази вильнули хвостом та двічі залаяли – це значить слово дайте, а два рази завиляли хвостом і тричі залаяли – це відповідає слову спасибі. А коли трішки присідаємо на задні лапи – це означає що ми щось просимо у свого любимого хазяїна і він враховуючи обставини повинен здогадатися чого ми бажаємо. В нашому розумі зберігається вся інформація ще з незапам’ятних часів. Собачий розум і душа, існуючи в мозку спроможні прочитати думку хазяїна на будь якій відстані, та визначити його емоційний стан в будь якій координаті простору. Те що зараз мій господар – Тузик спить це ще не визначає що він буде довго ще спати. Я попрошу його розум, в якому знаходжуся я і цей розум зараз його підійме і він, доївши пиріжок підійде саме до тебе, Микола Антонович».
Тузик встав і, з’ївши пиріжок підійшов до Миколи Антоновича.
Олександр Андрійович вимкнув зв`язок і, підійшовши до Тузика, якого вже гладив Микола Антонович став чесати в нього за вухом.
Тузик трішки, присівши завиляв хвостом. Олександр подумав що це на його мові він щось просить може це на його мові: «Хочу на двір». Олександр відкрив йому двері і він побіг на вулицю.
Микола Антонович роздрукував інформацію на принтері і дав Василині Григорівні та Сніжані Вікторівні, і вони стали читати.
Прочитавши стали думати про людське та собаче життя.
Микола Антонович подзвонив у відділ міжпланетного Інтернету і сказав щоб щойно прийшли Петро Микитович та Маргарита Віталіївна.
За декілька хвилин Петро Микитович та Маргарита Віталіївна перечитали останню інформацію про спілкування з душами.
Ми з Маргаритою вже підготували спеціальну передачу в Міжпланетний Інтернет і для нашої міської телестудії залишається доповнити тільки цим останнім зв’язком, – повідомив Петро Микитович.
Маргарита Віталіївна підійшла до Сніжани Вікторівни. Сніжана Вікторівна саме в цей час дописувала другий вірш. Петро теж підійшов до Сніжани Вікторівни і ніжно поцілував їй руку. Маргарита Віталіївна та Петро Микитович прочитали вірші.
– Петро, сюди б малюнок. Ти ж у нас не тільки прозаїк-гуморист, а й художник. Подумай та намалюй, – попросила його Сніжана Вікторівна.
В лабораторію подзвонила секретар директора – Надія Петрівна.
– Хлопці, вас викликає Сергій Никифорович, – сказала вона.
– Зараз прийдемо, – відповів Микола Антонович.
– Заходьте, – запросив Сергій Никифорович. – Я вас вітаю із відкриттям, – сказав він і потиснув їм руку. – Молодці! У мене є для вас, шановні вчені, гарна пропозиція. Коли ви навчалися в аспірантурі у вас була тоді мрія стати справжніми фахівцями не тільки в роботі технічної системи, а і фахівцями в роботі біологічної системи – в житті людини. Цей час вже настав. Заводська лікарня через два місяці ввійде в експлуатацію.
– Знаємо і шукаємо шлях лікування від епілепсії і від хвороби на рак. Будемо лікувати репараційними атомами дезоксирибонуклеїнової кислоти, адже тільки її атоми володіють репарацією.
– Добре, – сказав Сергій Никифоровичі і потиснув кожному руку.
Коли хлопці повернулися від директора в лабораторію Петро Микитович сидів за мольбертом і домальовував до дитячих віршів такі малюнки:
РАДІСТЬ
За першість, на другий марочний нашийник
Собаці повісили медаль на шию...
Цю радість, однак, собака так сприймала:
«О, їм одного нашийника замало!»
ДРУЗІ
Як хлопчик собачці намордника вішав,
Він думку в його оченятах схопив:
«А ще набивається в друзі і тішить,
Разок хоч би взяв – та й собі начепив!».
Всі були задоволені віршами з малюнками і вагомим відкриттям в науці.
– Сніжана, на доріжку вірші про сучасне, – попросив Микола Антонович.
– Є. Зараз, – відкрила ноутбук і стала читати такі вірші:
ПЕРЕВЕРНУТИЙ СВІТ
Килимом осені листя лежить,
Хугою з неба печаллю сніжить,
Мов перевернувся світ, як в труні,
Вбивство за вбивством, немов на війні...
Жертви замовлень – політиків гра,
Гинуть від них правдолюбці пера...
Пада від найманця кулі і зла
В пекло суспільства спілкуючий лад...
Килимом осені листя лежить,
...З неба політики влада сніжить!
РЕСТРУКТУРІЗАЦІЯ
В управлінні державою – певні структури!
І певна структура, що в атомі діє…
При державі й при атомі діють фігури –
І пеклом і раєм вони володіють…
І держава, і атом в єдинім законі –
В законі на право свого існування :
У державі гарцюють політики «коні»,
Загнузданий атом лиш зна коливання
І структура його – це пригноблення суті.
Структура держави – це символ свободи,
Що не любить реструктуризацію муті,
В якій щось елітні фігури знаходять,
Похваляючи самоврядуючий устрій,
В структурі якого працює безглуздя...
О, політики! Досить структурних індустрій,
Бо коні «політики» – атом безгнуздий!
ПОЛІТИЧНІ МУЗИКАНТИ
Депутатський віз скрипить – музичить,
В дюнах демократії вгрузає,
Коаліція майбутнє зичить, –
В нім все іноземне і не зайве…
Ноти з олігархового мозку
Музу в коаліції при снили,
Тільки ж мелодійну цю повозку
Сила компромісів зупинила…
Створення ж нової брички з фракцій
З чинним на порозуміння дишлом, –
Це лиш вексель політичних акцій,
Як і де звернув – туди і вийшло!
…Скрип колес, мов скрипки звук, мажорний,
І їдуть ті ж коаліціянти…
Так – не люди, їх амбіцій – жорна!;
Тобто політичні музиканти!
«ПЕНЬКИ»
Хліби погоріли на пні,
Бо нічим було їх зібрати...
Накликала скарга лиш гнів,
Яку віддали депутату...
Комісія враз прибула,
Із «телека» теж приїздили.
Тож скликали всіх край села,
Ще й батюшку навіть з кадилом.
Мовляла: «…бюджет, мов той ліс,
Тріщить, як валять врізнобіч…
Та й пні на сокиру не злі –
Вони ж для правителів – хобі»!
… Колекції всюди стирчать:
«Пеньок» на високій посаді
І має підвладну печать;
В законах, в наказах, при владі...
Державні «пеньки» – оберіг,
В якому із пнів не всихає
«Пеньок» в депутатській корі,
Бо він недоторканість має!
СПІВУН
В парламенті збудили, якось, «півня» «кури»
І кажуть: «Ти хоч раз та солов’я послухай,
Щоб голос твій не ліз із пісні, мов зі шкури,
І нам за тебе сором не давив на вуха,
Бо крик такий і мертвого щоранку збудить»...
Недолік депутатик-півник усвідомив
І в них питає: «Але ж чому всі знають люди
Лише моє ім’я між співунів відомих?!».
ДЕПУТАТ
Свій мандат і честь тримав на рівні,
Не хотів, щоб тінь на нього впала...
Віддавав свій голос після півня –
Забобонів мав дивак чимало!
Ось чому – міняв квитки партійні!
Пересіяв партій десять, може...
Каже: «Я боюся дуже тіні,
Стати ж привидом – мені негоже»!
СВІТ ІНДИВІДІВ
Вселену складають локальні світи
І кожен викреслює вірність орбіті
У просторі вічнім, в законах мети
Тихенько, немов їх немає на світі,
Матерію іншу вони не чіпають.
...Існує парламент приземленим чудом –
Це Світ індивідів, що тільки і дбають,
Щоб бути з орбіти своєї почутим!
МЕЧ
Із неба блакить затопила Хрещатик,
З Дніпра долітав очеретяний гамір
Про Меч, що кувався в Січі для нащадків
І мав на прийдешнє дбайливий лиш намір, –
Щоб нині, як він, демократії сила
На лезі соборності мчалась в майбутнє
І душу слізьми піклувань оросила
За те, що в незгоді проведено будні...
Щоб люди згадали як Меч з Булавою
Майдан заснували для сходок важливих,
Щоб визначить правду в суспільстві без воїн,
Щоб кожен до злагоди став бережливим...
Колишнім блакить затопила Хрещатик,
З Дніпра долітав очеретяний гамір
Про Меч, що кувався в Січі для нащадків,
Що мав на прийдешнє дбайливий лиш намір!
ДЕМОКРАТІЇ ВАЖІЛЬ
Суспільство нове ми збудуєм
Із хоругвами честі і слави,
З помаранчевим кольором духу.
Нас руйнація – не замордує!
І сповзуть з нас корупції лави!
Хай нема політичного слуху
В олігархів глухих до народу,
То Майдани тоді їм покажуть,
Як шевченківці линуть до волі.
Не дамо ми підступності броду,
Бо знайшли демократії важіль, –
Він Світ зверне до кращої Долі!
МОРОЗ
Дощем весни заплакала гроза,
Бентежлива в політиків хода,
Грім блискавкою небо вперезав,
Іде до перевиборів Майдан:
На гілках влади радяться бруньки –
В піарне листя мріють одягтись:
Мовляв бюджет ми приймем не брудний
Й важливо нам соборність зберегти!
…Та знов ганьба засніжила Майдан,
На гілках влади рейтингу наркоз
В колисці коаліцію гойда,
Парламент – в лід заковує мороз!
ПЛОЩА ПОРОЗУМННЯ
Зійшло порозуміння й сіло Сонцем
На площу поруч з прохідною Брянки –
Відродження її тепер не сон це,
Не благодійний робітничий пряник,
А поклик заводчан своїм минулим,
Щоб пам`ять про колишнє шанували,
Хоч в їх дідів від праці й спини гнулись, –
Але тоді ще Площу заснували!
… З Метро людська тече під нею річка,
Всі розуміють де той берег Волі,
Що в`ється, ніби з помаранчу стрічка,
І шле порозуміння кожній Долі!
МАГМА ПІАРУ
Як магма вулкану, так магма піару
В житті політичні утворює зсуви :
То уряд згорає від згубного жару,
То вето, – до поки парламент з`ясує!
Розплавлена лава соборного діла
Брехнею повзе в корупційній уяві
Й торкає вогнем демократію тіла,
Воно ж – помаранчевим болем сіяє,
Бо прийде той час – нахолонеться магма,
Розвіються прахом піарні устої
Й не буде ніде справедливіше мами,
Аніж України, мов ненка, святої!
ПРОГНОЗ
Прогнозують своє депутати –
Хто отримає з них перемогу,
Щоб хаос політичний здолати,
Щоб надати в біді допомогу…
Урядовці бюджет пропонують –
Голосує за нього парламент,
Президент – накладає лиш вето,
Суперечки між ними існують,
Бо гарант процедур – є регламент,
Що прикрився з бедламу наметом…
…Політологи гіпотезують –
Визначають в політиці клімат:
А чи політреформу скасують,
Чи наступить в політиці клімакс?!
ПОБУТОВЕ ПРОТИРІЧЧЯ
Хто живе по поняттям, а хто по закону,
Хто машини міняє, а хто – лиш трамваї,
Хто не знається з пляжем до самого скону,
Хто ж пісок полюбляє лише на Гавайях!
Як всім порівну промені Сонця ділити,
Як ту Зірку, що в небі у жменю дістати?!
Тож, які ще закони в суспільстві створити –
Та й чи ж зможе безчинне дозволеним стати?!
…Конституцію вірну лиш треба прийняти –
І тоді, без проблем, компромісні сигнали
Протиріччя буттєві змогли б подолати,
І в суспільстві бомжа б з олігархом з’єднали!
ЙОГО ДУША
Він молодий ще, як і сам Майдан,
Вбирає в себе помаранча силу,
Яка на хвилях мудрості гойда,
Як в тій колисці, Україну милу!
Його душа – Майданова Душа
Всотала весь народний біль і Волю
І в наступ кличем гідно вируша
Супроти тих, хто нищить гнітом Долю!
Він молодий ще, як і сам Майдан
І вдвох разом мужніють у Наметах,
Бо не вагаючись себе віддав
На плаху зла в диктаторських тенетах!
ПОГЛЯД НА СВІТ
Бомжі всі люки каналізаційні
Здають металобрухтом офіційно...
Їх спини навантажені сутуляться.
На смітник стала схожа файна вулиця...
Де ж уряду наказ про зло брутальне?!
Розсипався «Союз», – мов скло криштальне...
І дивиться у світ цивілізація –
Зіницями очей каналізації!
ВАМПІРИ
Олігархічні виродки епохи,
Ви божевільно ласі на валюту,
Народ грабуєте вже не потрохи, –
А все пхнете в клейноди, в банки, ... – круто!
З вас кожен мріє Світ собі скорити,
У вас душа вампірна ще й убога,
Сверблячий ваш укус – від ока скритий,
Для вас нема ні чорта, навіть Бога!
Хоч ви, як ті клопи, від крові й ситі –
Їда на вас клеймо прокляття віша,
Хоч ви багаті – ви несамовиті,
Душа ж у вас – душі клопа бідніша!
МЛИН ВІКІВ
В млина віків невтомні крила –
Від Сонця йде їм помаранчу сила
І вітер революції в них дмуха,
Щоб жорна демократії крутились –
Ганьбу перетирали в щедрість духа,
Щоб бідні від багатих не гнітились,
Щоб олігарх з бомжем були в братанні,
Щоб люди не були в бутті брутальні!
В млина віків свободу люблять крила,
Яка для всіх на простір зір відкрила,
Щоб вітер демократії в них дихав
Без політичного в суспільстві лиха,
Щоб волі грім трубив з небесних гонів,
Про славу України, що в законі!
…Ці жорна перетруть піару гори, –
На борошно добра усім на користь!
АТОМНІ КРИЛА
Атомні крила в космічному небі
В Світ благодійні несуть компроміси,
Тільки чомусь невдоволений лебідь
Подрузі лячно голівоньку звісив…
Дощ радіації повнить озера, –
Пір`я пташине із крил опадає,
Лиш парадоксів розгублених ера
Смутком незгоди на землю сідає…
Стронцієм зборканий плаває лебідь,
Хоче у хмари позичити крила
Й ними лебідці навіяти легіт,
Очі щоб швидше на Світ цей відкрила,
Глянула б як олігархів підносять
Атомні крила в космічному часі,
Як на руках благодійності носять
Владу й парламент – вони дозволяють цей засіб…
Лебеді-люди, – для нас Україна!
Досить витати в піару руїнах!
Діяти треба – бо ми її діти!
Атомні крила в космічному небі
В Світ благодійні несуть компроміси…
…Буде сприяти у цьому й сам лебідь
Й голову ніжно на подругу звісить!
ЗА ФІРАНКОЮ ЗЛОБИ
Літаки
Реактивним черевом
Павутиння війни снують...
Телекамера –
Третє око журналіста –
Мегабайтами болі
Розхристує
Інформацію душі планети,
Щоб на лезі біди
Розвести різномовні сили
Протилежних сторін мети:
За фіранкою злоби –
Павуки тероризму;
За щитом барикад –
У храмі передбачення
Добро Нострадамуса й Ванги...
Як вивести з нього
Їхню магічну силу,
Щоб з об`єктиву огляду
Слова гальмо пророче
Зупинило третю... війну?!
ПОТЯГНУ
Його хабарі привели до тюрми,
Другому потрапить на нари не рає...
Таких до державних посад обирають.
Чому ж це обрати не можемо й ми?
Без хибної вади немає людей.
До всього, не так що лежить, – не байдужий
І нас, сіромах, у майбутнє веде!
Тож хай нам за акції добре він служить!
Який в керівництві він стиль прицінив,
Яка є програма? – питати не стали!
– Ну як, ти потягнеш? – лише запитали.
Сказав він: „ Рахують курчат восени:
Коли економіки суть осягну –
Я громом порушу фінансову тишу,
Нічого так просто ніде не залишу.
За рік не поцуплю, за два – потягну”!
О, БОЖИЙ СУД!
Баских копит рясна тривога
Галопним смерчем землю топче,
Під сто чортів і сто три Бога
Прогнався спокій геть за очі,
Закони чинні не працюють
Між гілок влади ум конає,
Парламентарії гарцюють.
Ніхто, ніщо, ніде ... не знає,
Вкраїна в пеклі дибки стала,
Бо правлять зла міцні криштали...
О, Божий суд, нащо руїни?!
…Повстань, ти ж вільна, Україно!
ЗІРКА ЛЮБОВІ
Я хочу тебе уявити, як Зірку,
Яка на Землі, мов у небі гуляє,
Зробити своїм почуттям перевірку,
Яке від проміння твого, мов сіяє,
Тебе розглядати, мов квітку, я хочу
І ніжно обняти голівку янтарну,
Дивитись в прозорі, мов росяні очі,
Вдихати завжди аромат твій нектарний…
А то уявляю у Раді Верховній,
Мов квіткою Влади – закони приймаєш,
Що світяться в ній помаранчем духовним
І, ніби як Зірка любові, сіяєш!
– Ти, Сніжана, віршами розкрила повністю наше соціально-політичне буття. Треба робити парламентські перевибори, а потім імпічмент президенту, – сказав Микола Антонович. – А вірш Зірка любові свідчить про те, якщо все робити з любов’ю, то і земна любов може зробити людину Зіркою любові.
– Я підтримую щиру думку Миколи Антоновича, – сказала Василина Григорівна. – Україна еволюціонує не втому напрямку – іде у варварство, – додала вона.
– Вірно ви, колеги, мислите. А ти, Сніжана, відтепер стала для мене ще й Зіркою любові, – сказав, поцілувавши, Олександр Андрійович. – А зараз пішли на відпочинок, – додав він.
Всі були задоволені, як віршами з малюнками, так і закінченням свого вдалого і неповторного відкриття. За ці дослідні дні всім є що згадати про свої буттєві дії у своєму житті.
06.12.2014.