17.03.2017 17:40
для всіх
72
    
  1 | 1  
 © Маріанна

Схлип


Мимовільний схлип. Як подих. Як кліпання. Мить і не помітно. Порошинка в око потрапила.

Було? Не було? Око вже винесло. Серце приховало.

Чи здалося?

Мовчання засипало. Час замів. Спогади розвіялися.

Що там завмерло у бурштині? Що за образ заморозився там. В глибині очей? Не роздивитися.

Чому ж завмерло усе навколо? Чому вмер сам час? Невже зупинився? Ні. Триває досі.

І все ж таки зупинився. Хоч і цокає мірно годинник. То чийсь інший час. Якісь чужі хвилини.

Чому ж і досі чую той цокіт? Як схлип. Помножений на вічність.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.03.2017 14:29  Тетяна Белімова => © 

Не відразу збагнула Ваш задум. Бурштин... Він такий!