Сни
Зазирнути у сни. Так заманливо. Так спокусливо. Якщо потрапити у бурхливо-яскраві сни сонячні, що приходять тільки в дитинстві, солодкі і кольорові як саме натхнення. Якщо потрапити в обережні ледь помітні місячні сни, зі світлом м’яким і лагідним.
Місячні сни тремтливі, так легко пробудитися від них, так важко повернутися, бо втікають під ранок. Залишають лише відчуття. Залишають бажання невтамоване, приховане, нездійсненне.
Але якби тільки схопити хоча б слід їх місячного пилу. Залишилася б місячна доріжка вірша. Був і немає. Відлетів на легких крилах туди, куди не дістатися.
А сни темні? Такі теж бувають. Важкі як каміння, гучні як крик. Та крик той зупинили і замкнули в глибокому колодязі.
З такого сну прокинутися непросто. Видирати доводиться силою. Повіки печуть вогнем. Хочеться швидше забути, та не завжди виходить.
Чи не з таких снів приходить хорор?
