10.06.2017 15:29

лише 18+

251

4 | 6

 © Оксамит

Tendresse

з рубрики / циклу «Палітра мрій»

– А ще ти хотіла би здаватися сліпуче-білою вершиною, клаптиком високогірної свіжості на тлі низинного літа! так? Чи розміреним коливанням малинових ягід, котрі вальсують під порухами вечірнього вітерця; принаймні так мали би рухатися ягідно-ніжні жіночі груди! так? Чи здичавілою голодною плоттю, нанизаною на шампур первісного інстинкту! так? Чого замовкла!?

І хто ж то випустив скільки голубів?... 

- Нам голубка любов накувала, 

наспівала веселковий блюз, 

хочу любу і хочу, щоб знала - 

я у тебе в тім світі влюблюсь...

(... хіба можна було, щось додати до того?.., тільки відповісти - щирістю, ніжністю і відвертою вірністю...)

Ранки, вони зараз схожі на сизих голубів... Ще вони схожі на букетики лаванди, такий сиво-ліловий колір. Вийду в свій двір... Господи, я летіла б та крил не маю, я б бігла, та дороги не бачу...

- За кохання, що нам наспівала, 

за отой веселковий блюз, 

я до скону свого не відмовлюсь, 

бо так само люблю і влюблюсь...

Я багато чого тобі не розповідала... Все думала встигну, ще не час... Хотіла стояти біля відкритого вікна, обнявши тебе, щоб схилив мені голову на груди, крадькома цілуючи твоє волосся. А на небі зорі - мрії, а на підвіконні гілочка квітучого бузку. Щастя... Відчуття... Ти..

Я б полетіла у небо

біль залишивши тілу, 

де на хмарині купчастій

мереживо моє біле...

І ангели хай святкують

і болю того не має, 

лиш цвіт від яблунь в шал горне, 

квітучий бузок дурманить...

Язик поганий порадник очам, серцю і душі. Розділені часом, відстанню і життям, і ніколи вже не почути як б`ється серце.., і ніколи не відчути тепла рук.., і глибокий онікс не потоне в кольорі стиглих вишень.., і десь далеко лунатиме дримба і квітуватиме волошкове по якому краплинками крові горітимуть маківки... 

... і хто ж то випустив скільки голубів?., і не розібрати де хто.., та хай всерівно зникнуть у небесному безмежжі

незнаю, 10.06.2017