ЧИ Є В БІЛКИ МОБІЛКА?
з рубрики / циклу «ПРОЗА. КАЗКИ»
Скаче із гілки на гілку
І розпускає до ночі
Вигадки й брехні сорочі...
Петро Сорока.
Літала якось Сорока по місту і почула, як люди наспівували веселу пісеньку. Не всі слова стрекотуха розібрала, але зрозуміла, що йшлося там про Білку та мобілку.
– Еге, та Білка наша тепер крута, коли мобілку має! – зацікавилася пташка і полетіла до лісу, щоб швидше новину комусь розбазікати.
Летить і вдивляється з висоти у хащі, чи не трапиться з ким побесідувати. Аж раптом у кущах рудий з білим кінчиком хвіст мелькнув. Сорока вмостилася на найближчу гілку і почула, як господарка хвоста мурмоче собі під ніс:
– Я Лисичка, я сестричка
не сиджу без діла:
я гусятка пасла...
– Так-так! Мала б ти гусятка, якраз би їх пасла! Ти б з ними живо розібралася! – подумала Сорока, а вголос застрекотала:
– Добридень, кумонько! А чи чула ти цікаву новину? У Білки є мобілка!
Лисиця від заздрощів ледь пісенькою не вдавилася. Адже вона давно мріяла про мобілку. Навіть у снах бачила, як накине шнурок на шию і ходитиме пишаючись по лісу. І всі звірі її ще більше шануватимуть! А тут якась дурна Білка її обскакала!
– Веди до тієї стрибухи, – рішуче тявкнула Сороці, – нехай покаже!
Білка саме робила запаси на зиму, коли до неї завітали гості.
– Стре-ке-ке! У тебе є мобілка? – бовкнула замість привітання Сорока з дуба.
– А що це таке? – Білка від здивування аж жолудя з лапок упустила.
– Телефон такий крутий з кнопками, дурна твоя голова, а ще дурніший хвіст! – нечемно обізвалася Лисиця під деревом.
– Який такий телефон? Навіщо мені кнопки? Мені до зими ще півдупла всякої смакоти наносити треба! – працьовита звіринка метушливо зривала горішки з куща ліщини і складала їх уже на третю купку.
– Ось побачиш, одну купку занесе в дупло, а про інші забуде. Нема в неї ніякої мобілки. – глузливо мовила Лисиця і подалася геть. За нею полетіла присоромлена Сорока.
Білка навіть не звернула на них уваги. Вона схопила горішка і пострибала з гілки на гілку. А в дуплі обережно дістала з-під гриба... невеличкого телефона з кнопками.
– Ало! Ал-о-о! Це Бурундук?! Слухай, приятелю! Тікай мерщій у нору і принишкни до вечора. Про мою мобілку хтось насвистів Сороці. Мабуть Ховрах. А та язиката привела Лисицю. Насилу від них відкрутилася! Пішли якраз у бік твоєї нори. Не подумай телефонувати, бо почують! Як захочеш побажати доброї ночі, можеш прислати SMS-повідомлення. А про Аську та Скайп взагалі забудь на деякий час!
