Memento mori
Так прикольно… Прикольно те, що ти можеш померти будь якої миті… І всім буде насрати! Буде так само грати музика, всі будуть жити своїм життям… Твоя смерть нічого не варта! Ти помер на рівні похибки. Твоя смерть ні на що не впливає… Втім, як і життя.
Кілька разів був на похороні і зробив висновок що покійники разюче відрізняються від того, які вони були живими! Це теж дивує.
За вікном барабанить дощ. Це так атмосферно, коли тебе ховають в дощову погоду. Стільки пафосу. Природа плаче, всі діла… Дурня повна. Маса незручностей всі брудні і хочуть забухати, щоб хоч якось заглушити атмосферу того піздєца і зігрітися.
Люди взагалі дурнуваті. Який сенс городити ящик, оббивати його тканиною, якщо ми лише набір плоті та кісток, які в цьому ящику згниють? Для чого цей увесь пафос, дурнуваті промови, які нещирі та дешеві? Кому воно все потрібно? Тому хто помер? Та йому вже взагалі все одно! Тим хто прийшов на похорон? Більшості з них те взагалі не потрібно, вони чекають на поминальний стіл, коли можна буде випити та закусити.
Шкода, що нема іншого виміру, іншого світу, нема душі, яка мала б відділятися від тіла.
Бо як би смішно було б спостерігати за недолугою церемонією похорону самого себе.
Люди таки пришелепкуваті створіння.
>м. Одеса, 23.09.2017р.
