03.12.2018 23:04
Без обмежень
38 views
Rating 0 | 0 users
 © Вороний Микола

Memento mori!

Дівчино-серденько! Ти мов рожевий цвіт

Напрочуд кожному пишаєшься красою.

Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ

І мимохіть услід полине за тобою.

Та знай: краса твоя непевна, як туман.

Минуть літа, і що ж? Погаснуть очі-зорі, 

Змарніє личенько, зігнеться пишний стан

І зникне навіть тінь краси…

Memento mori!


Тепер тобі весь світ здається чарівним, 

Він манить, зваблює — таємний та чудовий…

Але настане час, і досвідом тяжким

Розвіється украй твій запал поверховий;

Прибави світові обернуться у дим

І, зраджена життям, ти схилишся у горі, 

Що марно вік минув на бенкеті гучнім

І ти на заході життя…

Memento mori!

 1899 р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Краса / Вірш | Вороний Микола». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Чари / Вірш | Вороний Микола 18».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Микола Вороний

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо