03.12.2018 23:04
for all
100 views
    
rating - | no usr.
 © Вороний Микола

Memento mori!

Memento mori!

Дівчино-серденько! Ти мов рожевий цвіт

Напрочуд кожному пишаєшься красою.

Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ

І мимохіть услід полине за тобою.

Та знай: краса твоя непевна, як туман.

Минуть літа, і що ж? Погаснуть очі-зорі, 

Змарніє личенько, зігнеться пишний стан

І зникне навіть тінь краси…

Memento mori!


Тепер тобі весь світ здається чарівним, 

Він манить, зваблює — таємний та чудовий…

Але настане час, і досвідом тяжким

Розвіється украй твій запал поверховий;

Прибави світові обернуться у дим

І, зраджена життям, ти схилишся у горі, 

Що марно вік минув на бенкеті гучнім

І ти на заході життя…

Memento mori!



1899 р.

Публікації: Микола Вороний

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись