Собачка Муля
Казка
Муля — маленьке кошлате собача, вийшла погуляти.
Хазяїна прихопити не забула, хоча він увесь час повчає, як жити належить. Ось і зараз: “Не треба сваритись з іншими собачками”. А вона і не перегавкується будь з ким, вона ж тільки на собак-розбійників полює.
Попереду майнуло щось біле:
“Гав-гав! Уперед! Уря-я-а!
Проте довелося пригальмувати, бо то біле не Собака, а Вовк!! Порядні Собачки так не граються!
Муля навіть не зрозуміла, як опинилась високо на найближчому дереві. Хазяїна теж за собою витягнула. Сидить він гілкою нижче. Мовчить. Перелякався, мабуть.
Вовки кудись зникли, можна було спускатись, але як? Собаки ж по деревах не лазять. Не вміють. Ані вгору, ані вниз.
Як же Мулечка спустилась? Котик Льовчик допоміг, він саме по даху прогулювався і усе добре бачив. Швидко спустив на травичку Мульку і Хазяїна, куди ж без нього!
Вдома Муля чкурнула під ліжко: раптом Вовк наздожене? А Льовчик туди-сюди перед ліжком походжає, насміхається.
“Вилазь вже, мисливиця, - муркотить, - то не Вовк, то Болонка була!”
“Краще я тут переночую, - міркує Мулька, - а потім обов`язково вполюю Вовка!”
Отака прогулянка вийшла!