На грані живого і мертвого
глава 9 том 6виготовлення деталей для вузлів тазиметра едісона
Микола Антонович прокинувся рано. Поснідав і пішов на роботу. Він пішов у відділ головного конструктора і, забравши там робочі креслення по Тазиметру Едісона поніс їх у механічний цех на виготовлення деталей для вузлів, із яких буде збиратися Тазиметр Едісона.
– Доброго дня, Ілля Володимирович, – звернувся до начальника цеха Миколи Антоновича. – Для відкриття замовлення по Тазиметру Едісона я приніс тобі робочі креслення на виготовленню деталей і на зборку вузлів. І скажи чи в тебе є на цей час не завантажене токарно-фрезерне устаткування та люди. Все у нас є. Ми сьогодні після обідньої перерви запустимо їх у виробництво.
– Тоді, Ілля Володимирович, я пішов у лабораторію, – сказав Микола Антонович, потиснувши його руку.
Тільки повставали з-за стола і взяли напрямок до дверей, як в кабінет зайшов майстер Іван Петрович Пічний і Григорій Цвіркун. Микола Антонович потиснув і їм руку.
– Слухаю тебе, Іван Петрович, – звернувся до нього Ілля Володимирович. – Щось трапилося? – запитав він.
– Та ні. Ось Гриша сьогодні безробітний і просить найти для нього роботу, – повідомив Іван Петрович.
– Гриша, ти мабуть у щасливій сорочці родився. То Микола Антонович тебе вилікував, то він приніс для тебе роботу. Бери, Іван Петрович, ось ці креслення в мене і йдіть працюйте, – сказав Ілля Володимирович і визвав майстра монтажної бригади.
Григорій підійшов до Миколи Антоновича і радісно сказав: «Ще раз велике вам, Микола Антонович, спасибі. Вік жити буду я Вас не забуду».
Микола Антонович по-батьківські обняв його і вони міцно потиснули друг другу раку.
Вони зайшли в кімнату для майстрів, Іван Петрович віддав йому креслення по одному із вузлів Тазиметра Едісона. Гриша сів і став вивчати креслення.
– Як, Гриша, за два дні виготовиш ці деталі? – запитав Іван Петрович.
– Думаю, що виготую, – відповів Гриша.
– Готові деталі будеш відносити в цеховий склад, – попросив Іван Петрович. А коли виготуєш, прийдеш візьмеш креслення на інший вузол – додав він.
В кабінет Іллі Володимировича зайшов Валерій Олександрович Купратий – майстер монтажників.
– Валерій Олександрович, візьми в мене креслення на зборку вузлів із деталей Тазиметра Едісона, деталі будеш брати на нашім складі, – сказав Ілля Володимирович.
Пройшло маже дві неділі. Ілля Володимирович зателефонував Миколі Антоновичу. Микола Антонович зняв слухавку і став слухати.
– Я все зрозумів і вдячний тобі, Ілля Володимирович, а зараз ми прийдемо із Олександром Андрійовичем до тебе і ти нас поведеш у бригаду монтажників і ми із ними будемо збирати вузли Тазиметр Едісона.
Хлопці, помітивши начальство пішли на своє місце на перекур.
– Ну що, орли, я привів вам помічників, – жартуючи сказав Ілля Володимирович. – А якщо точніше то їм теж хочеться разом з вами прийняти участь у цій справі я вас, Микола Антонович, з Олександром Андрійовичем віддаю в надійні руки бригадиру Антону, до завтра, – сказав Ілля Володимирович і пішов на об’єкт де йшла установка обладнання технологічної лінії по випуску віялок.
– Якщо ви дозволяєте, то після перекуру я і Олександр Андрійович приступаємо з вами до роботи, – усміхаючись і тиснучи хлопцям руку запитав Микола Антонович.
– Дозволяємо, – сказав усміхаючись бригадир Антон.
Поки на перекурі була бригада, Олександр Андрійович та Микола Антонович знайомилися з монтажним об’єктом.
Після перекуру хлопці підійшли на робоче місце.
– Ну що, Антонович, тоді приступайте до роботи з Андрійовичем, – сказав бригадир. – Гвинтики до них та ключі ось на стелажі. А ось і рукавиці, – показав Антон, підвівши їх до стелажа.
Олександр Андрійович та Микола Антонович взяли ключі, гвинтики і стали їм допомагати. До кінця робочого дня залишалося майже дві з половиною години.
За пів години до кінця робочого дня з допомогою Микола Антонович та Олександр Андрійович бригада впоралася із своїм завданням – всі вузли Тазиметра Едісона були зібрані. Микола Антонович та Олександр Андрійович подякували монтажникам за дострокове завершення важливого об’єкта і пішли в лабораторію.
– А я думала, що ви десь загуляли, – жартуючи сказала Сніжана Вікторівна.
– Було б непогано. А тут прийшлося попрацювати, – сказав Микола Антонович.
– Який ти, Микола, обидчивий. А я і не знала. Пробач, – лагідно, усміхаючись, попросила Сніжана Вікторівна.
– Не пробачу, якщо не буде на десерт, – сказав Микола Антонович і засміявся.
Петро Микитович приніс в лабораторію флешку з ефірними координатами України.
– Олександр, я хочу знати, як в тебе рухаються справи по ув’язці функціонального магнітно-резонансного томографа із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування для зчитування шоломофоном інформації із ефіра? – запитав Микола Антонович.
– Кремнієвий шоломофон я вже закінчую ув’язувати із скафандром ліжка. Потім почну ув’язувати із скафандром ліжка Машину часа, Тазиметр Едісона та функціональний магнітно-резонансний томограф. Ув’язка скафандра ліжка із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування нами зроблена ще тоді коли ми робили операцію американцю. Тоді ж були створені математичні моделі і написані комп’ютерні програми.. Нам ще залишається розробити математичну модель, а Сніжані написати спеціальну комп’ютерну програму по якій ми із флешки, яку приніс Петро Микитович, скинемо всі ефірні координати України у пам`ять електронно-комп’ютерного устаткування, – відповів Олександр Андрійович і потім створимо єдину математичну модель і єдину комп’ютерну програму по темі: «виявлення і установлення закономірних причин пророчества феномена-пророка».
– Тоді зараз будемо ув’язувати вдвох, – сказав Микола Антонович.
В лабораторію, шоб забрати Олександра Андрійовича додому зайшла Сніжана Вікторівна і, поздоровавшись із Миколою Антоновичем поцілувала Олександра.
– Ти, Микола, що знав, що я прийду і зайшов щоб послухати вірші? – запитала усміхаючись Сніжана Вікторівна.
– Та ні, не вгадала, запрацювалися ми із Олександром, – відповів Микола Антонович. – Але якщо почитаєш та ще й про любов то з великим задоволенням послухаю, – попросив він.
– Я тобі, Микола, все забуваю почитати вірші присвяченні твоїй дружині Андріані, що трагічно загинула в автокатастрофі про твою з нею любов, а потім почитаю інші вірші теж про любов – сказала Сніжана Вікторівна. – Як сприймаєш мою пропозицію? – запитала вона.
– Як я можу не сприйняти прочитане про мою найпершу і незабутню любов із Андріаною. Читай, будь ласка, – попросив Микола Антонович.
– Трішки зачекай, Микола, – попросила Сніжана Вікторівна і знайшовши вірші в комп’ютері стала читати:
У ПОЛОНІ КРАСИ
Ти сама красива з красивих дівчат на Землі
Ти – зірка! Красою затьмарила в небі всі зорі,
Всіх ярче ти жеврієш в темній небесній імлі!
А очі у тебе кмітливі й азартно-прозорі…
Зустрів я тебе на околиці – скраю села:
Повічно на мене наділа любові окови,
Своєю красою мене ти в полон узяла
З якого на волю не виберусь я вже ніколи.
РУСАЛКА
На березі річки сумний я лежу
В уяві моїй ти, мов сон, промайнула
Мого почуття, перейшовши межу
Аж в душу мою ти любов’ю війнула!
І знову, немов наяву, я узрів
Як ніжний осяяний чарами образ
Вогнем доленосним в очах загорів –
У нашім житті ти ведуча – мій компас!
Я бачу тебе, мов русалку на хвилі,
З любов’ю своєю до мене пливеш…
…Розказують очі розумні і милі,
Що ти наяву вже до мене ідеш!
СОН-МАРЕВО
Вві сні я любов’ю став марить!
Бо в мріях живу лиш тобою,
Твої лиш приваблюють чари –
Ти стала в любові судьбою!
ЗАДУМАНЕ ОПРІСНЕННЯ
Фантазія правдивого минулого
Шаблює у реаліях сьогоднішніх
І шпорить у стременах час клинопису,
Щоб предками задумане всідлалося…
І сниться зацвітаючий Едемів сад —
Оранжерея біогенетичності:
Зростає в мозку деревом пізнання
Солоність Зла. І чується, і бачиться,
Як втішно допотопна хвиля дибиться,
Мов кличе знов прибульців опріснити світ!
– Спасибі тобі, Сніжана, що ти мені навіяла теплі спогади про нашу незабутню любов з Андріаною, – подякував Микола Антонович. – Це ж треба отаке уявити і так образно і з глибокою думкою створити такі чудові вірші, що дійсно із полона любові на волю вже не вибратися, – додав Микола Антонович.
Олександр Андрійович та Микола Антонович обговорили свої наукові справи і разом із Сніжаною Вікторівною пішли на відпочинок до рідної оселі.
02.05. 2017. 13:45.