Ковчег Еволюції
На ковчезі природи гая
Вранці у суботу ми з другом поголились, поснідали і, взявши з собою матраци, їжу і дві пляшки вина «Кагор» та шахмати поїхали в річпорт. В річпорті ми купили квитки на катер і попливли по Дніпру в ялиновий гай.
Припливши в ялиновий гай ми стали надувати матраци а дівчата обговорювали сценарій відпочинку на ковчегі природи, який створював у їх почуттях веселий настрій і підіймав дух у спілкуванні. Сценарій відпочинку був такий: на протязі часа по десять хвилин купатися і через кожні десять хвилин по п’ять хвилин загорати. А потім на протязі кожних двадцяти хвилин під ялинками полежати на матрацах – зробити інгаляцію лісовими пахощами. Ми, взявши матраци пішли на берег. Берег хоч і не крутий, але треба було дівчат підтримувати за руку, щоб опуститися у воду.
Анатолій Миколайович взяв за руку Світлану Іванівну. Я взяв – Валю, а Віктор Олексійович – Оксану.
Так ми позаходили у воду. А коли зайшли у воду, то не відпускаючи рук кожен радісно, усміхаючись, дивився один одному в очі. А коли дивилися в очі, то наш зір почав випромінювати теплі магнітні хвилі почуття. і так, тримаючись за матраци і, барахтаючись у воді, у кожної пари зав’язалася інтимна розмова. Світлана Іванівна і Анатолій Миколайович говорили про село, в якому живуть батьки Світлани Іванівни, що осінню треба поїхати і допомогти убрати огородину. Віктор Олексійович і Оксана завели розмову про чемпіонат України. А я розповідав Валі про магнетизм живої матерії.
– Валя, а ти чула про магнетизм живої матерії – людини? – запитав я.
– Не чула. Про магнетизм неживої матерії знаю. Матерія, яка має різну магнітну полярність, то вона притягується, а коли матерія має однакову магнітну полярність – відштовхується. Розкажи, будь ласка!
– Слухай. В Х1Х столітті вченим Вільгельмом Рейхенбахом, який 30 років посвятив електромагнетизму, при дослідженні було експериментально доказано, що магнетизм живої матерії – людини теж має дві сили, але ці сили діють навпаки. Перша сила – це тоді, коли жива матерія має різну магнітну полярність – вона відштовхується. Друга сила – це тоді коли жива матерія має однакову магнітну полярність – вона притягується. Рейхенбах стверджував, що різнойменні магнітні заряди викликають в людини неприємні відчуття тепла і холода, а однойменні заряди навпаки – приємні. І він ці магнітні сили назвав психічною енергією, – відповів я. – І от коли зустрічаються люди з однаковою магнітною полярністю, то в них в резервній частині мозка проявляється флюїд любові, який без відома людини визиває в неї почуття любові. А цим флюїдом можуть бути тільки штучні атоми штучного розума у резервній частині мозка людини, – додав я.
– Так, друзі, пройшло десть хвилин, – сказала Світлана Іванівна, дивлячись на циферблат водо-непроникливого годинника.
Всі повилазили на матраци і стали загорати.
Я своїм матрацом пришвартувався до матраца Валі і ми продовжили своє знайомство і держалися за руки, щоб течія Дніпра не роз’єднала наші матраци.
– Валя, ти ж теж із Світланою Іванівною навчається останній рік в аспірантурі на факультеті біології Медичного інститута Української асоціації народної медицини і живеш у гуртожитку цього інститута. А в якій кімнаті? – запитав я.
– Ти, Олександр Миколайович, не вгадав. А живу я у сьомій кімнаті на першому поверсі нашого з тобою гуртожитка. А це значить, що ти не феномен-ясновидець? – сказала, усміхаючись Валя. – Я з Оксаною і Світланою навчалися в школі в одному класі. Після закінчення школи Світлана поступила в інститут, а ми з Оксаною поїхали за границю – на заробітки. Потім вона поступила в аспірантуру на факультет біології і, отримавши диплом доктора медичних наук, стала нам викладати біологію, – пояснила Валя. І, дивлячись на нього чомусь стала відчувати, що вона приємно тоне у плесі його волошкових очей.
– Я подумав, що подругами становляться ті, яких об’єднує щось спільне, – сказав я і, дивлячись в її голубі очі став своїм почуттям відчувати теплі хвилі її почуття.
Потім я чомусь подумав про свою резервну частину головного мозка. «Чи може вона стала вже задіяна свідомістю і сприймає такі почуття?», – подумав я.
– Валя, а ти, як лікар, можеш мені відповісти, що нового в методах лікування відкрили нинішні медичні вчені. Та чи вони встановили що робить в мозку людини резервна частина мозка, ? – запитав я.
– Нам на лекціях говорили, що біохімікам вдалося в клітинах мікроорганізмів, рослин та тварин виявити здібність самолікування від пошкоджень різного рода. Ця здібність – так звана репарація має властивість відновлювати та відтворювати нові структури – тіло молекул. Та ще вони в них виявили властивість розмноження клітин – так звану реплікацію. Завдяки розмноженню реплікаційних клітин людина росте. І ці дві властивості притаманні всьому живому на Землі. Це сталося ще в 1953 році. Коли про склад і структуру нуклеїнових кислот було уже всім відомо. І тоді американськими вченими Джеймсом Уотсоном та Френсисом Кріком була розроблена нова модель склада та структури ДНК, в якій ними був закладений генетичний смисл еволюції клітини. Важливість цієї моделі ДНК була в тому, що вона об’яснила механізм генетичної записі і спосіб передачі інформації нащадкам. І це вже підтверджено в 1996 році студентами Першого Московського медичного інститута – нашими вченими В. М. Сойфером та Ю. Л. Дороховим. Вони, досліджуючи реплікацію ДНК в час коли відбувається процес подвоєння молекули, або процес спадкоємного народження молекули, в якій закладений механізм генетичної записі та спосіб передачі інформації нащадкам в своїй роботі отримали цей результат. Вони також ще виявили, що клітини ДНК утримують набір репараційних ферментів. Ферментів – атомів, які мають своє атомне тіло. І ці так звані репараційні атоми, лікуючи відтворювали структуру ДНК. Але вони ще тоді сказали, що для остаточного роз’яснення механізму реплікації потребується ще багато зусилля і їм ще б хотілося вірити, що майбутні дослідники не спростують їхні докази. Що вони ще тоді сумісно з вченими-фізиками розробили новий метод лікування репараційними ферментами, бо для лікування цим методом треба було придумати і виготовити спеціальні прилади та спеціальне електронно-комп’ютерне устаткування. А щодо резервної частини мозка, то коли один студент запитав викладача, а це був доктор медичних наук, то він відповів, що це питання вчеиих-фізиків – відповіла Валя. – А ти, Олександр Миколайович, що чув про цей метод – лікування репараційними ферментами? – запитала Валя.
– Я не тільки чув, а й знаю як через відповідні прилади лікують репараційними ферментами, – відповів я.
– Саша, так розкажи! – зацікавилась Валя і несподівано для себе назвала його ласкавим іменем.
– Раніше лікування проводилося таким чином: був виготовлений шоломофон, в якому знаходився перехідний модуль із кремнію. Це модуль, який передавав інформацію із біологічної системи – мозка людини в технічну систему – в спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування. Цей модуль із біологічної системи – мозка людини перекладав інформацію в електронно-магнітних коливаннях нейронів мозка в електронно-магнітні коливання нейтронів спеціалізованого електронно-комп’ютерного устаткування. З цим устаткуванням були ув’язані такі прилади: електронний ультразвуковий датчик, який окреслював зону пухлини в тілі; прилад по електронно-магнітному перехопленню атомів (прилад-перехоплювач), який перехоплював та утримував атоми хворої молекули, в якій по методу шарикової моделі змінювалися кути і вона ставала репараційною (лікуючою) молекулою; електронний ультразвуковий фотомікроскоп, який в окресленій зоні по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі розглядав атоми; магнітно-резонансний томограф, який через електронний ультразвуковий фотомікроскоп зчитував та копіював атоми, направляючи їх в спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування і по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі виводив на табло комп’ютера для візуального розгляда.
– Потім вчені – фізики удосконалили всі прилади і задіяли їх із цим же електронно-комп’ютерним устаткуванням. Вони не стали змінювати кути атомів у хворій молекулі, яка ставала репараційною молекулою. Вони із репараційної молекули зробили креслення її атомів і завели це креслення в память електронно-комп’ютерного устаткування. Потім брали ці креслення із пам’яті цього устаткування і спеціальними удосконаленими приладами їх розмножували і заводили у хвору зону тіла і вони самі лікували хворого по встановленому діагнозу. Для кожного діагноза були розроблені відповіді репараційні молекули.
– І все? – запитала Валя.
– І все! – залишається тобі тільки включити комп’ютер і лікування відбувається без твого втручання. Ти, Валя, пацієнта, в якого діагноз «епілепсія», саджаєш в крісло, одіваєш на голову кремнієвий шоломофон. Потім включаєш комп’ютер, який по спеціальній комп’ютерній програмі управляє електронно-комп’ютерним устаткуванням. Комп’ютер загружається. І коли комп’ютер загрузився, то з цього момента починається процес лікування і на табло комп’ютера появиться файл, в якому буде написано: «окреслити зону резервної частини мозка». Ти відкриваєш файл «окреслити зону резервної частини мозка», На табло комп’ютера появиться слово: «ОКРЕСЛЕНО». На табло комп’ютера появиться другий файл, в якому буде написано: «взяти в пам’яті комп’ютерного устаткування креслення репараційної молекули для лікування від «епілепсії». Ти знаходиш файл з назвою діагноза: «епілепсія» і відкриваєш його. На табло комп’ютера появиться слово: «ВЗЯТО». На табло комп’ютера появиться третій файл, в якому буде написано «Тазиметром Едісона» розпізнавати молекули репарації в окресленій резервній частині мозка, а для цього відкрийте файл: «Тазиметр Едісона». Ти відкриваєш файл «Тазиметр Едісона». На табло комп’ютера появиться слово: «РОЗПІЗНАНО». На табло комп’ютера появиться четвертий файл, в якому буде написано: «сфотографувати». Ти відкриваєш файл «сфотографувати» На табло комп’ютера появиться слово: «СФОТОГРАФОВАНО». На табло комп’ютера появився п’ятий файл, в якому буде написано: «Лікування від епілепсії». Ти відкриваєш файл «Лікування від епілепсії». На табло комп’ютера появиться слово: «ВИЛІКУВАНО».
– Так, друзі, пройшов час нашого купанням і загара, – сказала Світлана Іванівна, дивлячись на циферблат водо-непроникливого годинника. – А тепер по нашому сценарію на двадцять хвилин гайда в гай під ялинки на матраци, подишемо лісовими пахощами – на інгаляцію! – сказала вона усміхаючись.
Всі вийшли з води на берег і пішли в гай під ялинки на своє облюбоване місце. Полягали на матраци і кожна пара продовжила свою розмову.
– Саша, а про резервну частину мозка, що тобі відомо? – запитала Валя, не відпускаючи його руку.
Я, відчувши як із руки Валі по моїй руці біотоками переселялася її душа в мою душу нахилився до неї. І, подивившись в очі, з яких променилися наші почуття ми стали цілуватися. Націлувавшись я продовжив свою розповідь.
– Тепер кажу тобі люба, Валя, що стосується резервної частини мозка. Кожна людина колишньої цивілізації на нашій планеті пройшла повний цикл еволюції і, дійшовши в своєму еволюційному колі до кульмінаційної точки свого розвитка стала людиною Крилатої раси. Науці стало теж відомо, що у Вселеній існує сім видів матерії: фізична, ефірна, астральна, ментальна, вогненна, будхічна й атмічна, які складаються із атомів і мають своє атомне тіло. Фізичне тіло – це є сама людина; ефірне тіло – воно є дзеркало звукової, кольорової інформації, яка відбивається в ефірі на його поверхні і весь час у ній зберігається; астральне тіло – воно дає людині через її фізичне тіло всі почуття; ментальне тіло – воно забезпечує людину через її мозок розумом; вогненне ж тіло – через ментальне тіло посилає в мозок інтелектуальне осяяння і людина робить якісь відкриття; будхічне тіло дає людині духовну енергію; атмічне тіло дає людині силу. Всі тіла, крім ефірного, існують у фізичному тілі людини як єдине з ним тіло і функціонують між собою через нашу резервну частину мозка. Всі ці тіла, як єдине духовно-матеріальне тіло здатні вийти із матеріального тіла в астральне і злітати в ньому в будь яку координату Вселеної і отримати необхідну інформацію. Астральне, ментальне, вогненне, будхічне й атмічне тіла – це і є духовні крила людей Крилатої раси завдяки яким вони і літали в ефірному просторі, – пояснював Олександр Миколайович і це все знаходиться в резервній частині мозка людини. Вченим ще стало відомо, що, тоді у Крилатої раси резервна частина мозка була вже задіяна свідомістю і мала штучний розум, який давав людині можливість діяти у всіх справах безпомилково.
Віктор Олексійович навчав Оксану грати в шахмати.
– Вітя, а коли і де відбудеться чемпіонат України? – запитала Оксана.
– Через два тижні. В Києві, – відповів Віктор Олексійович.
– Вітя, а ти мене візьмеш із собою? Це ж для мене буде дуже цікаво.
– Ксюша, я тільки хотів тебе запросити, а ти мене випередила. Обов’язково візьму.
Анатолій Миколайович розповів Світлані Іванівні про людські раси.
– Свєта, ти повинна знати, що з кожним рухом людини в еволюційному колі від Першого до Сьомого кола повторюються події як пройдешньої цивілізації – раси так і майбутньої. Мир рухається циклами. Майбутні раси людства стануть репродукцією минулих людських рас. Людство по своєму розвитку, починаючи спочатку Четвертого еволюційного кола тільки в кінці Четвертого еволюційного кола приходить до максимального розвитку Четвертої раси. І після того коли людство в своєму еволюційному Четвертому колі дійде кульмінаційної точки свого розвитку, воно знову опускається у варварство. А єгипетські жриці розуміючи залежність людини від природи – впливу планети на долю людини визначили, що людство нині уже досягло другу половину П’ятого кола П’ятої Раси. А це означає, шо людство почало опускатися в занепад. Єгипетські жриці для кращого вивчення Всесвіта, прив’язували цикли людських рас до природних циклів Землі. Один еволюційний цикл Землі – Велике Коло, або цикл семи рас – Велике людське Коло. Цей цикл дорівнював 4320000 років. В кінці кожного цикла на нашій планеті відбувається велика фізико-хімічна революція – полярний і екваторіальний клімати поступово обмінюються місцями. Полярний клімат переміщається в направленні до екватора, а тропічна зона зі своїм розкішним рослинним, пташиним та тваринним світом замінюється суворими пустелями льодяного полярного полюса. Ця така зміна клімата, як правило, завжди супроводжується катаклізмами – землетрусами та потопами,
– Так, друзі, по нашому сценарію пройшли двадцять хвилин під ялинки на матрацах – вже подихали на інгаляції лісовими пахощами. А тепер гайда купатися і загорати, – сказала Світлана Іванівна, дивлячись на циферблат водо-непроникливого годинника. – Побультихаємось, – додала вона, усміхаючись.
Всі, взявши матраци знову пішли на берег і, підтримуючи дівчат за руку опуститися у воду. А коли зайшли у воду, то не відпускаючи рук кожен радісно, усміхаючись, дивився один одному в очі. А коли дивилися в очі, то наш зір почав випромінювати теплі магнітні хвилі почуття і так, тримаючись за матраци і, барахтаючись у воді, у кожної пари зав’язалася інтимна розмова. Світлана Іванівна і Анатолій Миколайович почали говорити про село, в якому живуть батьки Світлани Іванівни, що осінню треба поїхати і допомогти убрати огородину. Віктор Олексійович і Оксана завели розмову про чемпіонат України. А я подумав і вирішив розповісти про чаклунство.
– Валя, що ти знаєш про магію?, – запитав я.
– Не читала. Тому нічого не знаю, але давно хотіла про неї узнати, що ж вона робить з людиною.
– А я колись надолужився. І трішки в якомусь журналі прочитав.
– Так розказуй!
– В статті розповідалося про королеву Катеріне Медичі, що королева Катерина держала у себе на службі священника-отступника. Будучи хорошо обізнаним в «чорному мистецтві» він заслужив у неї вдячність і заступництво за те, що мав здібність убивати людей на відстані шляхом заклинання. А Католицький епіскоп був таким митцем, що в холодну зимню ніч заставив людей повірити, що вони насолоджуються літнім днем і зробив так, що з гілок садових дерев, звисаючі льодяні сосульки стали їм казатися тропічними фруктами. В шістнадцятому віці кюре де Барджота із єпархії Каллахора в Іспанії став мировим чудом із-за своїх магічних сил. Як розповідають його дії заключаються в тому, що він себе переносить в любу віддалену державу і спостерігає там політичні і другі події і потім повернувшись у свою державу і пророкує ці події. Розповідалось, коли святий Франкціст вимовляв проповідь в пустелі, то птахи позліталися до нього із всих чотирьох сторін світа. Вони співали і аплодували кожній фразі. А коли святий Франкціст був атакований лютим вовком то святий, який не мав ніякої зброї окрім хресного знамені, яке він поставив перерід собою замість того, щоб тікати, він почав переконувати звіра. Втлумачував йому, яке благо він здобуває із святої релігії. Святий Франкціст не переставав говорити до тих пір, поки вовк не став покірливим, як ягнятко, і навіть пролив сльози, каючись за свої гріхи. В кінці кінців він «простягнув лапи в руки святого і слідував за ним, як собачка, через кожне місто, де він проповідував і став полу християнином». А про Чудеса зоології писалося, що коняка перетворилася в чаклуна, а дракон і вовк стали християни.
– Так, друзі, по нашому сценарію ми вичерпали весь ресурс нашого відпочинка. Пройшли вже двадцять хвилин інгаляції лісовими пахощами під ялинки на матрацах. А тепер будемо збиратися на катер, який через чотирнадцять хвилин прибуває на зупинку, – повідомила нас Світлана Іванівна. – Побультихалисьсь, і досить! – додала вона, усміхаючись.
Ми стали збиратися на катер. Кожен уклав свій матрац у сумку, а мій друг уклав і шахмати, в які ніхто не зіграв, і ми пішли на річку. Чекали не довго. Катер просурмив і, підпливши до мостика зупинився. Коли ми зайшли на палубу нас обілетили і повели в каюту.