24.04.2019 20:54
Без обмежень
58 views
Rating 5 | 2 users
 © Суворий

Цар Петро Перший та гетьман Іван Мазепа

Данило Мордовець

відгук на роман "Цар та гетьман" Данила Мордовця

1703 року від Рідва Христового цар Петро відомий усім, як Перший, поклав око на північні землі, що межували з Московським царством і знаходилися під юрисдикцією Швеції. Мова йде про територію між Балтійським морем та Ладозьким озером, що з`єднані між собою річкою Нева. Сенсом бажань відтіснити шведа подалі на північ стало прагнення отримати прямий доступ до моря через яке влитися в число світових держав, що заправляли морською світовою торгівлею. Петро, побувавши в Європі, чітко усвідомив відсталість і темність власного народу. Розклавши проблему на менші клапті він розпочав з найнеобхіднішого: відвоював доступ до моря і заснував флот.

Запекла компанія розпочалась з бійки військ Бориса Шереметьєва за Шліссельбург (російський Орєшєк). Після чого цар спустившись на човнах по Неві, вийшов до узбережжя Балтійського моря, на берегах якого заснував нове місто: Пітербург. Згодом дуже швидко підвищивши його статус до нової столиці. Втім шведи так просто не здалися. Роспочалась геополітична криза, яка втягнула у вир не лише Росію, але й території по обидва боки Дніпра, що іменувалась Україною.

В той час Правобережна Україна, щойно відроджена з руїни, де юре належала Польщі. Втім українці з ляхами мали натягнуті стосунки. Місцеві козаки залюбки махались шаблюками, як з татарами, так і з ляхами. Їхнім провідником був Семен Палій, чоловік на схилі літ. Легендарна особа, що вдихнула нове життя в Правобережжя і гідно бронила честь та гідність українського козацтва. Його ставка знаходилася в Білій Церкві. Він не визнавав польських територіальних домагань і формально корився православному московському царю.

Лівобережжя належало до юрисдикції гетьмана Івана Мазепи. Справді непересічна історична постать, якій довелося зробити неможливе: кинути виклик Петру Першому. Коли московський цар настирно пробирався до Балтики, Мазепі було не до його вибриків. Розмінявши воський десяток, він раптом відчув сильний гнет від думки про відсутністі гідного нащадка його славного роду.... І закохався в юну Мотрю Кочубеїху, якій приходився хрещеним батьком. Це породило сімейний конфлікт, що переріс в справжню кланову війну, яка завершилась обезголовленням 15 липня 1708 року рідного батька Мотрі генерального судді Василя Кочубея. Спроба звинуватити Мазепу в вигаданій зраді перед російським царем боком вилізла донощикам, що спробували горою стати між престарілим "дон-жуаном" та ще зовсім юною "школяркою".

Взагалі стосунки Івана Мазепи і Петра Першого були більш ніж хороші. Цар полюбляв при нагоді смикати гетьмана за вуса, гетьман відповідав взаємною люб`язністю. Який кіт пробіг між ними на піку війни зі Швецією не зовсім і зрозуміло. Тим не менш грім вдарив: Іван Мазепа в 1709 році заключив офіційний договір між королем польським та Карлом XII згідно якого вся Україна в разі удачі їх спільної справи переходила під юрисдикцію Речі Посполитої в обмін на дарований йому титул князя та землі. Напевно, минула вірна служба при польському дворі, матір полячка та захоплення саме польськими методами державного управління переконали його, що українцям з Польщею буде краще ніж з царем, що безмірно експлуатував свій нещасний народ і усі інші народи йому підлеглі. Втім власна пропольська лояльність явно контрастувала чи не всенародній тогочасній опозиції католицькій Польщі. І це нехтування думкою більшості, як би нам зараз не було неприємно визнавати, не могло не привести до кінцевого фіаско.

Поразка під Полтавою 1709 року поставила крапку в амбітних планах Мазепи. Втомлене військо шведського короля Карла XII, невчасне поранення монарха-конунга, що мріяв пройтись стопами Олександра Македонського, зрада частини Запорізького війська, що привів під знамена Мазепи кошовий Кость Гордієнко, невдало вибрана позиція і мсце наступу. Перелік великий - поразка катастрофічна. Подальша втеча від переслідування московської армії перетворилася в повільну, драматичну смерть гетьмана. Його не змогла повернути до життя навіть Мотря, що супроводжувала коханого/хрещеного аж до Варниці поблизу Бендер, де він спочив, втомлений віком та поразкою. На похороні були присутні його наступник Пилип Орлик, Кость Гордієнко, швецький король та невелика свита. Доля розсудила по своєму, потяг історії поїхав далі.

Автор роману "Цар та гетьман" Данило Мордовець (1830 - 1905) був свого часу доволі знаним письменником, що залишив по собі пристойну купу історичних романів. Він був українцем і немало написав в тому числі про знаних українців. Зокрема про Івана Мазепу та його роль в історії не лише України, але й Росії. Книга видана в 19 ст.. Від того позбавлена ідологічних штампів, якими страждає практично вся російська література написана після 1917 року. Сильна сторона книжки відсутність зайвої героїзації головних героїв. Петро - жорстокий тиран, гетьман - хитрий васал, що вміє підлещуватись і з легкістю відправляє легендарного козака Семена Палія (того самого, що гетьманував Правобережжям) руками московитів в заслання на Сибір до Єнісейська, підсижує попереднього гетьмана Самойловича і від того користується необмеженою довірою Петра, якого цілком задовольняє такий підлеглий. Життя не лише чорне та біле, у ньому завжди вдосталь сірих відтінків.

Кому цікава історія і хто не гребує літературою, виданою в царській Росії, рекомендую до прочитання...


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.04.2019 10:38  Каранда Галина => © 
 25.04.2019 10:28  © ... => Каранда Галина 

Відношення видно по політиці сусідніх країн. Для цього не варто просиджувати над дитячими книжками на незрозумілій мові... Висновок: метод цікавий, але малоефективний для процесу пізнання вцілому.

 25.04.2019 10:15  Каранда Галина => © 

Так в тому й сенс... з підручників зрозуміла політика держави по відношенню до сусідів... 

 25.04.2019 10:02  © ... => Каранда Галина 

Шкільні підручники в залежності від країни мають недоліки: або відверто фальшують історію, або надто героїзують себе і принижують опонентів... Або, а інколи ще й на додачу, надто усе спрощують. Окрім цього у вас точно виникнуть проблеми зі знанням мов.

Але читати художню і не тільки історичну літературу від авторів, що репрезентують незацікавлену сторону чи самі є особистостями здатними дотримуватись оціночного нейтралітету... Це справді хороша думка. Головне правильно обрати автора... Тут теж можуть бути проблеми, але долати їх простіше.

 25.04.2019 09:52  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

А насправді перекручують минуле так, як комусь вигідно його бачити саме сьогодні.


Да так всегда и будут делать)))

И для школьников и для народа у государства должна быть своя национально-патриотическая история, а правда, она, скорее  для историков-зануд)))

Ну вот к примеру, кому это интересно знал ли татарин Петр Первый своего биологического отца или так и умер не дознавшись?))) А вот историкокопателям любопытно, но это ограниченный круг людей, которые вместо исторических многотомников читают ограниченные (100-200 экз.) монографии таких же как и они любознательных )))

 25.04.2019 08:16  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

І я маю на увазі саме підручники. Не історичні праці. А те, чого дітей хочуть навчити.
З дитинства чую фразу про "хто не знає минулого - не має майбутнього". А насправді перекручують минуле так, як комусь вигідно його бачити саме сьогодні. 

 25.04.2019 08:10  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

Так-так.... глянути на себе чужими очима завжди корисно. І просто людині, і політикам, і народу. 

 25.04.2019 08:06  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Да, пани Галина, думка простая, но если она кому раньше и приходила в голову, так была невыполнимой в нашей закрытой системе. Это сейчас уже можно и почитать что-нибудь ихнее и, даже поехать туда и посмотреть, а в лагере социализма на всё про всё была лишь газета "Правда" )))
Я не знаю, может наши нынешние историки и начнут изучать другие языки и ездить в соседние страны, чтобы с их стороны посмотреть на нашу историю, интересно ведь какие мы были, а то наши историки-патриоты такое иногда заворачивают, что аж думать страшно))) 

 25.04.2019 06:36  Каранда Галина => © 

Проста думка, яка ніколи раніше ніколи не приходила мені в голову: треба вчити історію, користуючись підручниками для школярів різних країн. Ту саму полтавську битву - з точки зору українців, росіян, поляків, шведів - і парочки невплутаних в цю історію країн, якщо вони про неї взагалі згадують...
Історичні романи в школі любила дуже. Поки не дійшло, що письменники самі толком нічого точно не знають))). Сподіваюся, цей Мордовцев добре порився в архівах. Бо за 200 років навряд чи були очевидці, хто там кого за вуса смикав...
А ви ото його так і читали - з "ять"? Чи адаптовану версію??? 

Публікації автора Суворий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо