Історична проза

..."У Римі всі вулиці і всі площі наповнені тим, що таким людям найдорожче за все. Тут можна отримати насолоду через «всі ворота» - очима і вухами, носом і рото...

Методичное убийство длится пять недель. Иван с сыном не пропускают ни одного дня, наслаждаясь зрели...

Лучше всего на Киевском столе сиделось Игорю Рюриковичу – 33 года!

Неприглядна московская сторонка… Тяжело, безотрадно оставаться долго мыслью все в этой суровой стороне. Томительно и невыносимо витать воображением по этой неп...

Перша печатка – то Велич у всій своїй красі. Друга – то Війна з мечем та в обладунку. Третя – Голод зі своїми спутниками. Четверта – Смерть власною персоною. П`...

Взагалі стосунки Івана Мазепи і Петра Першого були більш ніж хороші. Цар полюбляв при нагоді смикати гетьмана за вуса, гетьман відповідав взаємною люб`язністю....

Смеркало. Під брамою Расьомон якийсь самотній слуга чекав, коли передощиться. Під тою широкою брамою не було більше нікогісінько.

Роман "Сарум" охопив період біля 6 тисяч років: від льодовикового періоду та перших мисливців, що населяли мелові схили поблизу Солсбері, до 80-х років 20-го ...

Роман "Невідомий солдат" цікавий дещо іншою точкою зору на дещо іншу війну, про яку ми, здавалося, ніби уже все знаємо. І з якої Фінляндія змогла таки вийти ...

Моя тужлива Україно, таку тебе я полюбив, І за одну твою сльозину навіки голову згубив

Ніщо так не надає ваги і розуміння трагічності історичних подій, як опис шляху конкретної людини та імена учасників: героїв, ворогів, мерзотників, усіх тих,...

Ідеологія знищує розум та розбиває серце залишаючи тільки тінь, тінь людини, котра жила безтурботним життям.

моє село, моє дитинство, поезія дитинства і проза життя. так було і так є.

Як розповідав мені Тодось Осьмачка, працював він у Києві викладачем української мови і літератури в університеті ім. Шевченка. Володів п’ятьма мовами: українсь...

в мене залишилась світла згадка про зустріч з моїм земляком, людиною непростої долі Тодосем Осьмачка

серед тисячі рук, що несли на Чернечу гору човен з тілом Великого сина українського народу Тараса Шевченка були і руки Тараса Перевізника...

У 1824 році нова господиня у хаті родини Шевченків Оксана Терещенчиха, як «добра і турботлива мачуха», відпускає Тараса і Яринку до старшої сестри Катерини в ...

Залишилися в живих одиниці свідків життя односельця Тодося Осьмачки - не ординарної постаті, Ті, що і досі його не признають, і ті, в долі яких він залишив ...

— Мені здається, що це наче якась лихоманка, — каже Альберт.— Ніхто начебто не хоче війни, аж раптом вона вже тут. Ми не хотіли воювати, інші твердять те ж ...

Місто кричало. Чи не вперше воно так рано не спало, воно вперше боролось і нарешті перемога була незагорами.