19.12.2018 15:42
Без обмежень
13 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Повість. Еволюція. Глава 10.

Ковчег Весілля часина 5. Б

І вони почали читати нарис на тему: «Куди еволюціонує людство нашої планети». Зміст такий: «Як нема диму без вогня, так немає істини без правди. Правди, яка на протязі ще із завершення другого тисячоліття не може бути з’ясованою і виявленою. Ще тоді для встановлення правди було створено вчення під назвою наука Теософія. Вчення науки Теософія в XIX и началі XX віку стало в соціальному устрої еволюційним рухом, який почав робити революцію в свідомості.

Сучасна боротьба між партією суспільної свідомості і партією реакції вже придала свідомості тон добра. І вона приведе суспільство планети Земля до кінцевої перемоги істини над злом.

Головна ціль теософського руху XIX віку буда мета очищення свідомості людства від ганебних догматичних помислів. Перед людством рух теософії поставив першочергову задачу по звільненню духа від тенет почуття і підняти душу в царство чистої і вільної думки і до бачення істини, добра, краси і любові.

Душа, якщо вона сама не відчувала істини не зможе втілитися в людину Так говорив великий філософ Платон.

Теософія, як наука і феномен руху XIX и начала XX віку являється нероздільною заслугою вченого, великого філософа – Олени Петрівни Блаватської.

Так в 1875 році в Нью Йорку під її керівництвом на базі кращих традицій різних народів, епох і континентів було засновано, як велике братерство Землі, «Теософське товариство», яке відкрито і вперше заявило про ідеали нового мирового устроя – суспільної єдності.

А в 1885 році помітним вкладом лідерів «Теософського товариства» стала організація «Індійського Національного конгреса, який пробудив національну самосвідомість індусів і після піввікової боротьби з британським урядом добився в особі свого лідера Ганді придбання Індією незалежності.

Книги і статті, написані О.П. Блаватською підняли хвилю цунамі і визвали незадоволення і протистояння церкви, різних церковних сект і різних політичних партій і лише інколи було чути голоси прибічників великого братства і лідерів «Теософського товариства». Засновники великого братства – «Теософське товариство» хоч і випили не одну чашу яду в часи існування Атлантиди, але з часом зовсім потух і рух «теософського товариства». Такі факти істини говорять нам, що тепер людство в своєму духовно-ітелектуальному і соціальному розвитку еволюціонує у варварство і до Армагедона, щоб потім знову почати підійматися в своєму еволюційному колі до кульмінаційної точки свого розвитка і це підтверджує закон сценарію еволюції.

Та хіба ж хто із сучасних лідерів всіх держав Землі розуміє, що наступає жахливий Армагедон і невже нинішні події не вказують на надзвичайні часи і твориме, і невже вони закривають очі на минуле, остаючись сліпими до сучасного і до майбутнього, і хто із них задумався над тим, що загрожує нашій планеті?».

9. «Як знищити зло». Текст філософського нарису такий:«Почуття власності поширило свої зазіхання на всі сфери життя: не тільки на майно, а і на любов. І це помітно навіть у нашій розмові: замість «бути» ми часто вживаємо «мати». Наприклад: «Замість Я хочу, щоб «була» у мене любима ми говоримо я хочу «мати» любиму. Замість «я хочу, щоб «був» у мене друг, ми чуємо я хочу «мати» друга».

Поклик душі до почуття власності народжує протилежні сили Добра – Зло. Вищий Розум стверджує, що почуття власності народжує хвороби людства: користь, брехня, егоїзм і нетерпіння, які проявляють почуття переваги – бажання бути винятковим.

Винятковість – це наявність будь якого перевершення у чомусь над ким-то. Вона може привести до непередбачених форм привласнення: таємної – крадіжка; відкритої – експлуатація; економічної – незаконне привласнення; воєнної та інших. Почуття власності, бажання особистого задоволення, прагнення до власті завжди спрямовують людину до віддаленості та відокремленості від суспільства, а в підсумку приводять до Зла і Хаосу. Саме Хаос протидіє єдності та цілісності.

А для того, щоб людство прийшло до громади, позбавившись власної душі, треба знищити найбільшого ворога – Зло. А щоб знищити Зло треба знати його шлях виникнення та місце знаходження. А, щоб взнати цей шлях та місце знаходження треба Зло розглянути з атомної точки зору.

Шлях знищення Зла є поки один – еволюція мислення людини. Це коли резервна частина мозка людини визріє і заселиться в ній тільки флюїд добра. Але цей шлях дуже довжелезний. А коли експериментальним шляхом буде виявлено, наявність атомів Зла і Добра тоді можна вже думати, щоб знайти штучний шлях знищення Зла – саму страшну хворобу людства. Хворобу, яка так же, як і всі інші хвороби є матеріальним вірусом.

І щоб з’ясувати його природу та місце знаходження, то чому б не використати у цій справі Вріль магнетизму та біологічного електроструму мозку людини та Флюїд ефіру і для цього розробити спеціальні прилади і ув’язати їх із спеціалізованим комп’ютерним устаткуванням. І коли дослідним шляхом будуть встановлені розміри його атомів та місце знаходження тоді Зло, як хворобу, можна буде знищити репараційними ферментами».

10. «Що таке паралельний Світ». Нарис такого зміста:«Щоб зрозуміти, що собою являє час треба його розглядати відносно якоїсь константи. Земля робить постійні оберти по своїй орбіті навколо Сонця і навколо своєї осі.

Древні вчені брали за константу оберти Землі навколо своєї осі та визначали умовно тривалість її обертів за місяць. Тривалість, яка спочатку взята умовно і потім мінялася. Була тривалість місяця і сорок днів, а тепер стала тридцять та тридцять один день. Цю тривалість вони визначали теж відносно якоїсь константи можливо того ж Сонця, але не відомо по яким його постійним прикметам. Отже час не є матерія, а це тільки умовна тривалість існування самої матерії. Цю тривалість було названо часом. Поки якась матерія існує, то можна визначати її умовну тривалість і знову ж відносно однієї якоїсь константи. Отже, розуміючи, що час не матерія, тільки вимір тривалості існування матерії, то як чач, не будучи матерією може пересуватися в ефірі. Адже матерія може пересуватися тільки в матерії, як Земля в матеріальному комічному ефірі. І тоді коли тривалість не матеріальне середовище, то про яке пересування ні в чому можна говорити. Тобто як ніщо може пересуватися ні в чому?. Виходить, що в майбутнє прийти неможливо так же як і повернутися в минуле. Майбутнє можна тільки напророчити, намалювавши його в своїй уяві і так же в намальованій своїй уяві можна повернутися в своє минуле. Таким чином створена Машина Часа може тільки показати минуле, яке зберігається в атомному вигляді в ефірному флюїді і переміщається постійно в космічному ефірі. І тільки знаючи звичаї та устої цивілізації можна встановити людську Расу, а потім поговоривши з душею людини цієї Раси можна взнати точно любу інформацію.

Так же як неможливо людині мандрувати в часі, так же само не існує на Землі паралельного світу. Тому, що цей паралельний світ це лиш інформація ефірного флюїда. Існують окремі феномени такі як психометри та екстрасенси і їм подібні, які здатні зчитати інформацію із космічного ефіра. Вони також іще теж здатні завдяки невідомому флюїдному синтезу тимчасово переходити із фізичного тіла в астральне тіло, в оболонці якого існують ментальне та вогненне тіла. І навпаки, прибувши на Землю в астральному тілі завдяки флюїдному синтезу миттєво перейти у своє фізичне тіло. І потім так же миттєво на очах у людини зникнути, перевтілившись в своє астральне тіло. І це нам підтвердить Машина Часа».

11. «Наше поняття добра і зла», із таким текстом: «Зла самого по собі відносно добра немає, а є лише відсутність добра. Зло існує в тій людині, яка стає його же-ртвою.

Природа лишена добра и зла, вона лише виконує незмінні невідомо ким видумані закони, які видають себе як закони природи, посилаючи людині радість, або страждання та смерть. Цей сліпий закон не може бути законом природи.

Істинне зло і добро в атомній формі народжується людськими помислами в резервній частині мозка людини. Таким образом, тільки само людство являється істинним джерелом зла. Це джерело, малого або великого всякого зла, витікає із дії людини, розум якої робить її єдиним і вільним діячем у природі.

Не природа народжує різні болячки, а людина. Їжа, полові функції, випивка, себелюбство – це звичайні необхідності життя, але коли воно робиться не в міру тоді і виникають всякі болячки, нещастя, душевне і фізичне страждання.

І все це передається нащадкам у спадщину в закодованому виді в генах.

Таким чином все це та ще й інші речі, такі як релігія, транспорт та інші речі стають джерелом та причиною зла.

Не мало-важливою причиною зла є те що нині нащадки Христа і Магомета перегризають горло друг другу заради великої своєї віри.

Зло, яке створює церква – це священно-професійний службовий обман церковних діячів, які представляють видуманого колись і кимось Бога, як страшилище для людини.

Так і як церковна влада так і державна влада вони представляють апарат насильства, який є головною причиною зла всього суспільства. Не вірне кожне рішення приносить негаразди в бутті. Підвищуються буквально на все ціни, закриття підприємств, безробіття, війни та духовна боротьба між олігархами.

Сума людської біди не зменшиться до тої пори, доки краща частина людства не знищить всі негаразди, які створюють зло. І знищення зла можна досягти, не дочекавшись еволюції суспільного устрою, тільки штучним шляхом репараційними атомами. Вчені України вже розробили такі атоми і вже провели ними в резервній частині мозка людини знищення атомів зла, як хвороби людства».

12. «Лікування від зла репараційними ферментами» Нарис такого зміста: «Платон говорив своїм ученикам, що безсмертний дух та безсмертна душа мають арифметичне начало так же, як любе тіло має геометричне начало і, що це духовне начало є саморухомим відображення Вселеної, і воно розповсюджується із її центра по всьому макрокосмосу. «Макрокосмос – це і є той самий ефір, над яким ламаючи голову Микола Антонович розробив єдину теорію поля – «Аналітична фізхімія ефіра».

У вченні Платона сказано: «все те видиме створено завдяки еволюції невидимого – вічної волі Бога – Вищого Розума». А це значить, що по законах природи з мікросвіта тобто з часточок атомів (протонів і нейтронів) спочатку створювалися різні атоми різної величини, а потім з різних атомів різні молекули різної величини, а з різних молекул різні матерії – тіла та фізичні об’єкти.

А так як в ефірі були і атоми розума, то так же логічно спочатку були створені атоми розума, а з них молекули розума, а з молекул розума була вже створена матерія розума – сам Вищий Розум.

А так як в ефірі були і атоми зла – хвороби то так же логічно спочатку були створені атоми зла – різні віруси та інфекції різної хвороби, а з цих атомів створювалися молекули різної хвороби, які як матерія існують тільки в матерії тіла людини та іншої живої істоти. Для знищення хвороби Вищий Розум видумав різні репараційні атоми, які лікують хворі молекули. Вищим Розумом були створені матерії різної величини і по формі та розміщенням у геометричній моделі у відповідних оболонках. Так же ним створювалися різні закони природи, які виникали як слідство на основі розумного і збалансованого співвідношення певних геометричних форм – структури, складу та розміру створеної Вищим Розумом матерії. По такому принципу був збудований весь Всесвіт, в якому існувало і нині існує все протилежне – це атоми зла і добра, любов і ненависть, день і ніч, чоловік і жінка, тепло і холод, світло і темнота. І так як тепло, а прикладом є вогонь випромінює одночасно тепло і світло, то між сучасними вченими виникло питання, що є первинне, а що вторинне: тепло, чи світло? Вчені кажуть, що світло – це первинне і воно генерує тепло. І тут же собі суперечать. Кажуть, що між Сонцем і Землею простір заповнений матеріальним середовищем – космічним ефіром, через яке проходить світло і це світло робить величезне тертя. Є тертя, що робить не тільки тепло, а й іскри, які від тертя матерій світяться, виділяючи тепло. Тобто первинне – це є тепло. Іскра – це краплинка вогня, а вогонь гарячий і дає тепло, і від вогня теж іде й світло. Це є теж доказ, що є первинне, а що вторинне.

Все в матеріальному ефірі існує но закону природи. Все – це різна матерія. Науці стало відомо, що кожна матерія сама по собі існувати не може. Матерія існує тільки в притаманній їй матерії. Прикладом є людина, яка існує тільки в ефірі, і риба, яка існує тільки у воді. Кожна матерія існує теж тільки по притаманному їй закону природи. Тоді можна припустити, що атоми зла, як матерія, існують тільки в матерії мозка. І скільки у Вселеній існує видів матерії стільки ж є і законів. Що таке закон природи і хто його творець?

Закон – це розумне правило, яке виникає в наслідок існування кожної матерії.

Сучасною наукою признано, що всі вищі закони. які виникли в наслідок існування кожної матерії приймають форму кількісного виявлення. В такому плані числа розглядаються, як кращі представники законів гармонії, які існують у космічному ефірі. Ми також знаємо, що в хімії вивчення атомів і їх комбінацій базується на числах, а Вселена в своєму існуванні представляє арифметику еволюційного розвитка і реалізовану геометрію свого існування.

Тому, знаючи, що атоми зла знаходяться в мозку людини і, розробивши необхідне устаткування та репараційні атоми вже можна експериментальним шляхом в резервній частині мозка проводити лікування від зла».

13. Нарис: «Левітація». За таким змістом:«Що таке левітація, або Етробація» – грецьке слово, а на мові сучасних медичних науковців називається левітацією. Таке слово вживається в медицині тоді коли людина хвора епілепсією. Левітація буває свідома і несвідома. Несвідома – це магія коли людина знаходиться у стані великого душевного збудження, або творчого натхнення, чи будучи у сплячому стані вона щось робить. Тоді коли людина знаходиться в такому стані вона або підіймається, або ходить в повітрі. Свідома – це хвороба, або сила, яка потребує роз’яснення.

Відправною точкою цього поняття служить признаний електромагніт-ний принцип, по якому тіла наелектризовані одним і тим же зарядом відштовхуються, а коли тіла наелектризовані різними зарядами – притягуються.

Земля – магнетичне тіло, фактично, як це встановили деякі вчені, вона будучи насичена електричним струмом представляє собою величезний електромагніт. Людське тіло так же, як і всі інші форми матерії, має свій заряд іншої полярності електричного струма, який є протилежним земному заряду.

На Землі паралельно електромагнітному принципу існує і закон земного тяжіння, яке діє між Землею і людиною і утримує її на поверхні землі. Але закон земного тяжіння в багатьох випадках порушувався левітацією людей. Чим це явище можна пояснити?

Стан фізичного тіла людини залежить від впливу нашої сили волі та сили духа. Добре керуюча сила волі та сила духа може творити чудеса. Адже у випадках левітації такі чудеса вже існують. В людині залежно від її фізичного стану відбувається переміна її електрично-магнітної полярності на полярність Землі і тоді полярність людини по відношенню до Землі переходить у відштовхувальну дію. На цей час для неї земного тяжіння та електрично-магнітного тяжіння не існує. І людина буде підійматися в повітрі доти аж до-

ки відштовхуюча сила не вичерпається. Вишина левітації буде залежати від

здатності людини заряджати своє тіло електричним струмом однакової із Землею полярності.

Із вище сказаного виходить, якщо людина оволоділа властивістю левіта-ції, яка має вплив на її фізичне тіло, то перехід від земного тяжіння до левітації не повинен бути труднішим її дихання».

14. «Атоми – елементали, або зерно Духа», такого зміста: « Ще древні філософи писали, що атом це – зерно духа, або фактичний елементал життя. Елементали – це атоми, в яких на їхніх границях зустрічаються Матерія і Дух. Ця границя теж має своє духовне тіло, яке як і всяке тіло має свої атоми, які невидимі навіть електронним мікроскопом. Тож, якщо електронний мікроскоп удосконалити, або використати Тазиметр Едісона, маючий величезну степінь відчуття. Він дає можливість не тільки виміряти тепло дуже далекої зірки, а й виявити у її невидимих променях атоми, а також відшукати нові планети. Тоді можно узріти і атоми елементали – це говорить про те, що ці атоми теж можуть існувати і у структурі тіла розума і вони при різних природних причинах таких як електромагнетизм, тиск та інших в структурі розума синтезують не тільки штучний інтелект – матрицю розума, а ще й будхічну й атмічну духовну матерію. Ці дві матерії теж мають свої тіла – атмічне й будхічне і, якщо врахувати і те, що у Вселеній існує сім видів матерії: фізична, ефірна, астральна, ментальна, вогненна, будхічна й атмічна і вже із цих видів вивчені наукою: фізична, ефірна, астральна, ментальна й вогненна. І ці матерії мають свої відповідні тіла: фізичне тіло – це є видиме тіло людини. Астральне тіло – це невидиме атомне тіло людини, яке знаходиться у фізичному тілі людини і забезпечує людину почуттями. Ментальне тіло – це теж невидиме атомне тіло людини і теж знаходиться у фізичному тілі людини і теж наділяє людину розумом. Вогненне тіло – є теж невидимим атомним тілом людини і приносить осяяння в мозок через ментальне тіло людини, знаходячись в її фізичному тілі. Ефірна матерія теж науці відома – вона є дзеркалом звукової та кольорової інформації, яка відбивається на її поверхні і весь час у ній зберігається. Тоді із вище сказаного можна припустити таку наукову гіпотезу, що будхічна атомна матерія має теж своє невидиме атомне тіло, яке теж знаходиться у фізичному тілі людини і дає Дух людині. Атмічна ж матерія теж має своє атмічне невидиме атомне тіло, яке знаходиться у фізичному тілі людини і дає людині Силу і наділяє людину-феномена флюїдом та врілем розума. Тобто будхічна та атмічна матерії теж є причетні до кожного із феноменів: сомнамбула, екстрасенса, психометра та пророка.

Залишається тільки експериментально дослідити мозок відповідного феномена, примінивши Тазиметр Едісона, і ми узріємо ці атоми тобто атоми – елементали. А це вже шлях до пророчества».

15. «Наше поняття добра і зла» із таким текстом: «Зла самого по собі відносно добра немає, а є лише відсутність добра. Зло існує в тій людині, яка стає його же-ртвою.

Природа лишена добра и зла, вона лише виконує незмінні невідомо ким видумані закони, які видають себе як закони природи, посилаючи людині радість, або страждання та смерть. Цей сліпий закон не може бути законом природи.

Істинне зло і добро в атомній формі народжується людськими помислами в резервній частині мозка людини. Таким образом, тільки само людство являється істинним джерелом зла. Це джерело, малого або великого всякого зла, витікає із дії людини, розум якої робить її єдиним і вільним діячем у природі.

Не природа народжує різні болячки, а людина. Їжа, полові функції, випивка, себелюбство – це звичайні необхідності життя, але коли воно робиться не в міру тоді і виникають всякі болячки, нещастя, душевне і фізичне страждання.

І все це передається нащадкам у спадщину в закодованому виді в генах. Таким чином все це та ще й інші речі, такі як релігія, транспорт та інші речі стають джерелом та причиною зла.

Не мало-важливою причиною зла є те що нині нащадки Христа і Магомета перегризають горло друг другу заради великої своєї віри. Зло, яке створює церква – це священно-професійний службовий обман церковних діячів, які представляють видуманого колись і кимось Бога, як страшилище для людини. Так і як церковна влада так і державна влада вони представляють апарат насильства, який є головною причиною зла всього суспільства. Не вірне кожне рішення приносить негаразди в бутті. Підвищуються буквально на все ціни, закриття підприємств, безробіття, війни та духовна боротьба між олігархами.

Сума людської біди не зменшиться до тої пори, доки краща частина людства не знищить всі негаразди, які створюють зло. І знищення зла можна досягти, не дочекавшись еволюції суспільного устрою, тільки штучним шляхом – репараційними атомами. Вчені України вже розробили такі атоми і вже провели ними в резервній частині мозка людини знищення атомів зла, як хвороби людства».

16. «Лікування від зла репараційними ферментами», такого зміста: «Платон говорив своїм ученикам, що безсмертний дух та безсмертна душа мають арифметичне начало так же, як любе тіло має геометричне начало і, що це духовне начало є саморухомим відображення Вселеної, і воно розповсюджується із її центра по всьому макрокосмосу. «Макрокосмос – це і є той самий ефір, над яким ламаючи голову вчені України розробили єдину теорію поля – «Аналітична фізхімія ефіра». У вченні Платона сказано: «все те видиме створено завдяки еволюції невидимого – вічної волі Бога – Вищого Розума». А це значить, що по законах природи з мікросвіта тобто з часточок атомів (протонів і нейтронів) спочатку створювалися різні атоми різної величини, а потім з різних атомів різні молекули різної величини, а з різних молекул різні матерії – тіла та фізичні об’єкти. А так як в ефірі були і атоми розума, то так же логічно спочатку були створені атоми розума, а з них молекули розума, а з молекул розума була вже створена матерія розума – сам Вищий Розум. А так як в ефірі були і атоми зла – хвороби то так же логічно спочатку були створені атоми зла – різні віруси та інфекції різної хвороби, а з цих атомів створювалися молекули різної хвороби, які як матерія існують тільки в матерії тіла людини та іншої живої істоти. Для знищення хвороби Вищий Розум видумав різні репараційні атоми, які лікують хворі молекули. Вищим Розумом були створені матерії різної величини і по формі та розміщенням у геометричній моделі у відповідних оболонках. Так же ним створювалися різні закони природи, які виникали як слідство на основі розумного і збалансованого співвідношення певних геометричних форм – структури, складу та розміру створеної Вищим Розумом матерії. По такому принципу був збудований весь Всесвіт, в якому існувало і нині існує все протилежне – це атоми зла і добра, любов і ненависть, день і ніч, чоловік і жінка, тепло і холод, світло і темнота. І так як тепло, а прикладом є вогонь випромінює одночасно тепло і світло, то між сучасними вченими виникло питання, що є первинне, а що вторинне: тепло, чи світло? Вчені кажуть, що світло – це первинне і воно генерує тепло. І тут же собі суперечать. Кажуть, що між Сонцем і Землею простір заповнений матеріальним середовищем – космічним ефіром, через яке проходить світло і це світло робить величезне тертя. Є тертя, що робить не тільки тепло, а й іскри, які від тертя матерій світяться, виділяючи тепло. Тобто первинне – це є тепло. Іскра – це краплинка вогня, а вогонь гарячий і дає тепло, і від вогня теж іде й світло. Це доказ, що є первинне, а що вторинне.

Все в матеріальному ефірі існує но закону природи. Все – це різна матерія. Науці стало відомо, що кожна матерія сама по собі існувати не може. Матерія існує тільки в притаманній їй матерії. Прикладом є людина, яка існує тільки в ефірі, і риба, яка існує тільки у воді. Кожна матерія існує теж тільки по притаманному їй закону природи. Тоді можна припустити, що атоми зла, як матерія, існують тільки в матерії мозка. І скільки у Вселеній існує видів матерії стільки ж є і законів. Що таке закон природи і хто його творець?

Закон – це розумне правило, яке виникає в наслідок існування кожної матерії. Сучасною наукою признано, що всі вищі закони. які виникли в наслідок існування кожної матерії приймають форму кількісного виявлення. В такому плані числа розглядаються, як кращі представники законів гармонії, які існують у космічному ефірі. Ми також знаємо, що в хімії вивчення атомів і їх комбінацій базується на числах, а Вселена в своєму існуванні представляє арифметику еволюційного розвитка і реалізовану геометрію свого існування. Тому, знаючи, що атоми зла знаходяться в мозку людини і, розробивши необхідне устаткування та репараційні атоми вже можна експериментальним шляхом в резервній частині мозка проводити лікування від зла».

Почали аплодувати всі присутні. Коли закінчилися аплодисменти тамада – Світлана Іванівна надала слово Олексію Яковичу – батьку Віктора Олексійовича.

Олексій Якович встав і підняв чарку.

– Я піднімаю перший тост за молодожон, – сказав Олексій Якович і почокавшись випив.

За столами запанувала тиша – всі стали їсти і коли трапеза закінчилася стала лунати музика. Брати Віктора Олексійовича стали грати, старший брат – Петро Грав на баяні, а молодший – Борис вистукував на бубоні. Із-за стола почали виходити і почалися танці. Коли танці закінчилися тамада – Світлана Іванівна дала слово Антону Опанасовичу – батьку Олександра Миколайович. Олексій Якович підійшов до Світлани Іванівни.

– Я Вам, Іван Петрович, Світлана Іванівна і Анатолій Миколайович дуже вдячний за те, що Ви посприяли відбутися весіллю. Ви, Іван Петрович нам дали у вас провести весілля, а Світлана Іванівна погодилася бути на весіллі тамадою. Анатолій Миколайович відпустів його з роботи. А тепер шановні учасники проведення весілля прошу вас за стіл і ми піднімемо свій другий тост.

– Я піднімаю другий тост за хазяїнів цього будинка – Івана Петровича та Шуру Максимівну, за Світлану Іванівну та Анатолія Миколайовича, – сказав Антон Опанасович і підняв чарку. Почокався і випив.

За столом знову запанувала тиша тільки чути як цокають виделки.

Закінчилася трапеза і знову залунала музика. Почали виходити із-за стола і стали танцювати.

Танці закінчилися і тамада – Світлана Іванівна звернулася до присутніх.

– Шановні учасники весілля. Я надаю сово жениху Валі – Олександру Миколайовичу.

– Шановні, зараз над нами висне спокійне небо – у нас тихо, а на сході України над жителями Донецька в небі громихають розриви снарядів – лунає грім війни, – сказав я. – Не мені вам про це говорити, ви все бачите і чуєте в новинах дня. Дуже прикро. Але на превеликий жаль таке, як бачимо, відбувається. Не хотів я про це на весіллі вам говорити, але мені наболіло так, що я не міг утриматись. Адже ми всі це розуміємо, але і на великий жаль нічим не можемо допомогти нашим воїнам, які хоробро гинуть в Донецьку, Луганську та в Маріуполі. І гинуть не тільки воїни, а гине населення не причетне до цієї нікому не зрозумілої війни. Війни, за якою свідомо спостерігає президент Росії Путін і робить вид, що він до цього не причетний. Але йому така війна вигідна тому, що він олігарх, якому одного Крима мало і він веде духовну війну озброєну сепаратистами за власні гроші. Він зараз веде і духовну війну з відомим олігархом Ринатом Ахметовим. Але в них різні духовні потреби. У Путіна духовність хтива – схильна до надмірної чутливої насолоди, яка виражає плотський та егоїстичний потяги. Він думає і дбає тільки про себе і тільки для себе. Саме цим і відрізняється його олігархічна діяльність від діяльності Рината Ахметова. Бо Ринат Ахметов не тільки олігарх, а він є і волонтер. І він думає про людей і теж дбає для людей – оказує людям різну волонтерську поміч. Ганьба такому президенту держави. Досить марно гаяти час на таку підлу людину. Нічого ми вже йому не докажемо, перейдемо краще до проведення нашого весілля. Такий чудовий день, який подарували нам батько та мама, народивши нас. На весіллі лунає музика, танцюють, чуються гарні промови та вірші. Я прошу нашу шановну поетесу – Надію Іванівну ще почитати нам вірщі. Будь ласка, Надія Іванівна, почитай – попросив я. – А тепер, шановні, я підіймаю третій тост за наших предків, які нам подарували життя – народили нас і за мирне небо над головою, – сказав я і, піднявши чарку почокався і випив.

За столом знову запанувала тиша. Закінчилася трапеза.

Надія Іванівна встала і дістала із сумочки блокнот з віршами.

– Шановні, слухачі поезії, я телефонувала недавно своєму другу юності в Донецьк із мобільного телефона «МТС» так він мені сказав, вже їм заблокували не тільки виїзд, а навіть дзвонити в Україну. Шо я йому можу подзвонити по телефону «МТС», а він мені не може. Я теж про це не хотіла говорити, але теж наболіло. Ти, Олександр Миколайович, вірно про Путіна мислиш. Я зараз про нього прочитаю ганебний вірш, якого Путін-Распутін достойний. Вір про нього скаже, хто він такий, – сказала Надія Іванівна і стада читати вірш.

ПУТІН, ПІДРАХУЙ ТИ…

Військові Росії Донецьк оточили –

Блокують його невідомо для чого…

Нормальне буття всіх дончан розтрощили –

Ні впустять, ні випустять з міста нікого…

Нащо дав ти, Путін, безчинство творити?

Ти є провокатор воєнної днини…

То ж досить неправду людям говорити –

То каже одне, а то брешеш щось інше…

Кінчай ти своє блокування щоднини!

Нащо, ти, військовим наказ дав: блокуйте!?

Хто каже солдат небагато, хто – більше…

…Нуж, Путін, брехню цю давай підрахуй ти.


– Шановні, а тепер давайте забудемо про виродка природи і я Вам, шановні, підійму настрій своїми віршами, Слухайте, – сказала Надія Іванівна і стала читати такі вірші:

ДЕРЖАВА КОХАННЯ

Кохання з тобою у нас – незалежна держава!

Хоч в неї для нього немає ще чинних законів, 

Та нас все життя у в’язниці любові держала!

Немає у неї сердечних й душевних кордонів, 

Лиш має свій герб, гімн, статут і печатку любові!

Ознаки держави кохання, як силу, – цінуєм

І завжди, і всюди пишаємось ними обоє, –

Ці символи, в нашім коханні ми щиро шануєм!

Ми волю своїм почуттям даємо лиш у згоді –

Ти тільки в обіймах моїх від цілунків дрижала!

Лише ми тоді відчували себе на свободі, 

Коли нас в полон забирала кохання держава!


ГЕРБ ЛЮБОВІ

Ми між вишень в любові кайфуємо! З нами – весь світ!

А твоє розшаріле обличчя, мов зірка, сія.

Ти в любові щаслива і – хочеш їй скласти свій звіт:

Що бажання твоє малювати, як пристрасть буя

І воно зупинило тебе близь черешні в саду, 

Щоб художньо розгледіти в ягоді Місяця серп

І, привівши мистецтво й свої почуття до ладу –

Змалювати з любові, та з ягоди й Місяця герб!


ПЕЧАТКА ЛЮБОВІ

Ти думи свої спрямувала у далеч надії –

Уявно у ній розглядаєш кохання зіркове, 

Сердечно сприймаєш любові зіркової дії –

І нас завіряєш – її почуття є зразкове!..

…На тебе дивилась очима зірок безкінечність –

Тебе розглядала, як вічний кохання початок, 

Як вічну супутницю в далі ведучу сердечність –

Для неї ж була ти – одвічна любові печатка.


СТАТУТ ЛЮБОВІ

Я рідко тобі дарував васильки польові –

Їх колір вже був у твоїх, мов небесних очах.

Вручав я лиш серця троянди, як квіти живі –

Вони пломеніли в душі, як любові свіча, 

З якої вже інфрачервоний промінчик пахтів –

Ти цю теплоту відчувала в обіймах моїх.

Тебе ж я сприймати, як квітку духмяну, хотів, 

Щоб ти зігрівала теплом біострумів своїх.

Я рідко тобі говорив найтепліші слова –

Устам заважали цілунки – несли теплоту!

Права та обов’язки – мова в коханні нова!

Промова мого почуття, це – любові статут!


ГІМН ЛЮБОВІ

Співає душа солов’їна любов’ю –

У серці пульсує мелодія лунко, –

З любов’ю по тілу розноситься кров’ю –

Скріпляє свої почуття поцілунком!

Любові мелодію серце нам пише –

Крізь очі вона проникає у в очі!

І ніби в колисці кохання колише

Солодкі уяви хлоп’ячі й дівочі.

Душа переводить мелодію в слово –

Мов Гімн, оживає мелодія в слові –

В обіймах воно трансформується знову –

В коханні звучить уже Гімном любові!


ОЙ ВИ, ОЧІ!

Ой ви, очі, бірюзові!

Де взяли чудовий колір?!

Бо тона всі показові

В вашім райдужному колі.

З вас любов іде, як промінь, 

Чути скрізь ваш тихий гомін.

В мене серце повне нею –

Я в любовнім апогеї!

Ой ви, очі, бірюзові!

Ви незмінні в кожну пору.

Я себе у вашій мові

Відчуваю завжди поруч!


ЩО СКАЖЕ НАУКА?

Для вчених зробить відкриття про любов – лиш невдачі…

Первинне, що є, чи любов, чи кохання – мудрують?

Любов як знаходить любов ту, що Бог їй призначив?

Вона йде нечутно – повітря, – і те не вібрує…

Все ж кажуть: «Первинна любов – це палкі почуття», 

Вторинне гадають: «Кохання – любові діяння».

Первинна любов, бо вона є – емоцій життя, 

Вторинне кохання – поцілунків буяння!

Первинна любов – провокує душевну тривогу, 

Вторинне кохання – у подорож креслить маршрути…

Первинна любов – почуттями встеляє дорогу, 

Вторинне кохання – іде по маршруту до рути!

Любов – це пізнання продукт і з ніщо виникає.

І поки що вченим – любов необізнана штука, 

Кохання, немов «НЛО» – прилетить і зникає!

Любов – гравітації сила! Що скаже наука?!


ЛЮБОВІ СВІЧНИК І СВІЧКА

Ти в нашій любові зориш, як свіча, 

А я у любові стою, як свічник…

…В любові завжди проявляється вічність, 

З’явившись у кожній людині в свій час.

Так і наша любов появилась в саду

Й вселила у душі святі почуття, 

Які нас любовно у долі ведуть

Й творять еволюцію з кращим життям –

В любові для створення вистачить кеби:

Стаєш ти для мене, як сам я для себе –

Завжди ти і люба і щиро відкрита!

Окремо в любові не в змозі ми жити –

То ж в серце твоє почуттям я проник, 

В моє ти врослася, як квітка у степ!

Без мене для тебе в бутті все пусте, 

Без тебе я ніби без свічки свічник.


ЕФІРНА ФОТОПЛІВКА

Космічний ефір – це хранитель планет і людей

Йому лиш належить ця здібність в природі

В собі фіксувати любов у людськім родоводі, 

Лиш в ньому є зміст буттєво-життєвих ідей.

Він бачив як ми в нім освідчились вперше обоє

Цей факт у собі зберігає, немов фотоплівка –

В нім наша любов і твоя чарівлива голівка

Лиш в ньому є тайна й загадка любові!

Літаємо ми по орбіті любові з тобою, 

А в космосі тільки лиш зорі і ми: ти і я!

Як в космосі кожній планеті орбіта своя

Отак і в людині орбіта причетна любові!


РОЗУМ, ДУША І ЛЮБОВ

Живуть три матерії: розум душа і любов

У мозку – в його лиш резервній частині, 

З якої лунає, мов сполах, вічності зов –

Він в душах любов висіває, мов зерна!

Любов у житті довголіття людині дає, 

Палким почуттям наділяє людину –

Їй все віддає, що у неї самої ще є –

Хорошу і світлу любовну годину!

На атомнім рівні утрьох об’єднались вони –

Тихенько собі у космічному вирі живуть!

І теж володіють магнітом й тяжінням земним.

Ніхто їх не бачив, та мають матерії суть!

Як двоє стрічаються й в них протилежний заряд, 

То їх почуття і душа не сприймають любов, 

Якщо ж в них тотожні заряди, то любовний їх взгляд –

Магнітом у них притягається тіло і кров!

Зробили недавно лиш вчені таке відкриття –

Отаке в них у трьох у Вселеній існує життя!


РАНА

Любов’ю твоєю себе я поранив…

Спочатку цілунком – троянди устами

Мені невигойну зробила ти рану!

А потім – серцеву, – люблю до безтями, 

Бо душу любов’ю прострелили очі!

Я витерплю все у житті, що накоїв, 

Але одного у коханні я хочу, 

Щоб рану оцю і сам час не загоїв!


ДВА ВЕСЛА

В ставі нашої любові хвилі

Йдуть з душі на почуттєвий берег…

Наших дій, що серцю завжди милі, 

Слід на греблі затонув у вербах…

Ми в човні від них завжди веслуєм!

Зорі з небом спати в став упали –

Мокрий місяць їх ві сні цілує!

Ми ж до ранку вдвох в човні не спали…

Наче сила нам прийшла небесна, 

Що протистояли сну обоє –

Тільки вранці просушили весла…

…Ми в любові – два весла з тобою!


ПЛЕСО ОЧЕЙ

Синь неба у плесі очей затонула

Чутливо в це плесо пірнаю, як в душу.

У нім ти мене, мов на якір, припнула

І більше мені не побачити сушу, 

На очі твої всі увагу звертають!

Моя вже любов, як ті хвилі прибою, 

На берег твого почуття налітає –

Ми завжди в любовнім полоні з тобою!

У плесі очей – мов у морі кохання, 

В якому прибій почуття лиш навколо

І взяте на якір любові пізнання, 

З якого не випливу я вже ніколи!

Всі слухачі стали аплодувати.


Закінчилися оплески. Заграла музика і стали співати пісні Це були такі пісні: Небесний Майдан і я люблю тебе, Україно! Музика композитора Ніни Гузанової на такі слова:

НЕБЕСНИЙ МАЙДАНГ

Вони полягли, як герої, 

В борні за країну Соборну!

Їх сила духовної зброї

З майдану звучала нескорно!

Не плачте, матуся і тато, 

І більше скорбіти не треба –

Злечу я у гості – до хати

Із сотнею хлопців із неба!

Синочка і доньку побачу, 

Почую нову Україну –

Від радості з ними поплачу

За мову її солов’їну!

Не плачте ви, батьку і мати, 

Пишайтесь, що ми тут, як зорі!

І будем завжди пильнувати –

Небесний майдан, – у дозорі!

Не плачте… саджайте калину, 

Як символ добра для нащадків –

Держави майбутню перлину, 

Щоб нищила зло безпощадно…

Вони полягли, як герої, 

Нащадки козацького рожу, 

Їх сила майданної зброї, 

Як щастя – служила народу!


ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ, УКРАЇНО

Люблю я тебе, Україно, 

За вічного рабства окови, 

За мову твою солов’їну, 

За мужність, за дух непокою.


Люблю за дніпрові пороги, 

За скіфські поля неозорі –

Де встали хрестами дороги, 

Що навіть їм заздрили зорі!


Люблю булаву і калину, 

Що створюють символ країни, 

Люблю, як вродливу дівчину, 

Незламну мою Україну.


Люблю за козацьку ту славу –

Січі незабутню перлину, 

Що волю нащадкам послала

В тяжку предковічну годину.


Люблю я тебе, Україно, 

Що рвеш диктатури окови, 

Що в мові твоїй солов’їній

Майдановий дух непокори!


Закінчилися співи і почали танцювати і коли закінчилася музика тамада – Світлана Іванівна надала слово моєму другу – Віктору Олексійовичу.

Чоловік Світлани Іванівни – Анатолій Миколайович задав йому питання.

– Ти, Віктор Олексійович, як пророк екстрасенс сенс можеш сказати хто виграє на Міждержавному чемпіонаті по шахматам.

– Виграє Україна, – запевнив Віктор Олексійович

Заграла Музика. Це був вальс. Почалися танці.

І коли закінчилася музика тамада – Світлана Іванівна позвала мене і ми, переговоривши з нею вирішили закрити проведення весілля.

– Шановні, учасники весілля, – звернулася до присутніх тамада – Світлана Іванівна. – Я надаю останнє слово Олександру Миколайовичу і закриваю проведення нашого весілля, – сказала Світлана Іванівна.

– Шановні, наші батьки, сестри, брати, друзі і запрошені гості, дозвольте мені щиро подякувати батьків за сприяння по проведенню нашого весілля, а Вам шановні, сестри; брати; друзі і запрошені гості, щиро подякувати за Вашу веселу участь у цьому весіллі і побажати всім присутнім міцного здоровя і довголіття, а в справах:сімейних, душевних духовних, фахових, творчих і матеріальних щоденних гараздів та задоволення! – сказав я і підійшовши до Івана Петровича Пічного – батька Світлани Іванівни, і хазяїна цього двора міцно потиснув його руку ім по-синівські обняв. а її мамі – Шурі я поцілував руку. – А тепер шановні будемо збиратися в дорогу.

Всі забралися і посідали в машину, нас проводжали родителі Світлани Іванівни. Задеренчав двигун машини і ми поїхали на вокзал по довгій сільській дорозі. А проводжаючі – Іван Петрович з дружиною стояли і махали нам. І тільки їх руки тяглися, як дорога, вслід за нами.

28. 06. 20018; 12:45.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Захист дисертації Ч. 6 Б (Вовість на ковче вселеної гл. 10) / Кодована Доля | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ковчег Весілля. Частина 5 (Повість. еводюція. глва 10.) / Кодована Доля | Василенко Андрій Антонович».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо