Сирія. Монастир Святого Мученика Христофора
з рубрики / циклу «Сирія нарис»
Історично-біографічний нарис ( історична частина) продовження...
Монастир Святого Христофора - невелика обитель розташована в мухафазі Дамаска, в районі міста Сайданая, сходить своєю історією до IV-VI ст. Згідно з церковними записами 18 століття, довгий час перебував у запустінні. Реставраційні роботи почалися за розпорядженням Патріарха Антіохійського і всього Сходу Ігнатія IV (2 липня 1979 — 5 грудня 2012). На території з пахучим садом, прилеглої до монастиря, обгородженої кам`яною стіною, розташований Храм. Престольне свято обителі, день пам`яті Святого Христофора 9 травня. В околицях Монастиря є печери, де жили ранньохристиянські ченці і джерела.
Священномученик Христофор (від грецької - "несучий Христа") Лікійський (1) жив у III столітті. Уроджений Репрев (від латинської "Знедолений"). З різних джерел житія Святого випливає, що він був дуже високого зросту, грубої вдачі ( у буття язичником) і жахливої зовнішності. А у викладі Дмитра Ростовського будучи взятим в полон у битві при Мармаріке (історична область у Північній Африці) армією римського імператора Деція Траяна. (2), не володів людською мовою. Після чого, Христофор благав Бога, так як ще до Хрещення сповідав Віру в Ісуса і через дотик Ангела, отримав можливість говорити. Пізніше, він вступив на службу в сирійську армію. Щодо зовнішності і походження Святого, джерела неоднозначні. У православній традиції, до 1722 року Христофор на Іконах був могутнім воїном з псячою головою (3). Згідно коптської (4) версії, яка була канонічною до 1722 року, Христофор походив з племені кіноцефалов (кінокефалов) - "псоглавцев", що мешкали на території Азії, Європи, Африки і Америки, цей народ зустрічається на сторінках текстів античних письменників, істориків і мандрівників, ось як описує це плем`я письменник і поет Суммий Родоський (IV – ІІІ до н.е.):
"І побачив я знамените плем`я людей-напівпсів, у яких поверх міцних плечей зросла псяча голова з наисильнейшими щелепами; у них, як і у псів, гавкіт, і зовсім не знають вони славну ім`ям мову інших смертних".
"Ці язичники ходять з голими грудьми... Вони ведуть нечестиве життя, харчуються нечистими і недозволеними чотириногими... Гідних будівель у них немає. Не знаючи Бога, вони шанують демонів і прикмети. Царя у них немає" (5)
Також згадуються в " Діяннях апостолів Андрія і Матвія "(6) і праці Георгія Олександру " той, хто споруджив хрест у льодах "(7), що оповідає про хрещення кіноцефалів. Однак, жінки їх мали звичайний, людський вигляд.
Згідно більш пізньої, сучасної канонічної версії, що зародилася на о. Кіпр (8), Святий був дуже красивий від народження, тому Христофор просив Бога, щоб Він зробив його зовнішність відразливою з метою збереження від спокус і розпусних дам (9). Після чого, його вигляд став потворним, з головою схожою на псячу. У викладі Никодима Святогорця (10) «мав потворний лик».
Ось як свідчить сирійське Духовенство про чину обмивання мощей Святого:"... глава у мученика Христофора [була] з особою точнісінько як у собаки, з довгим ротом; вона тверда як кремінь-наш розум був вражений подивом: тут немає місця сумніву!"(11)
Вперше Христофор постраждав за віру смиренно прийнявши побої від гонителя християн за ім`ям Вакх, однак, пояснив, що якщо би він захотів, його сили б вистачило, щоб побороти не тільки нього самого але і імператора. У відповідь на цей виклик правитель надіслав за ним 200 воїнів. Але побачивши Чуда, які творилися на шляху до палацу: сухий жезл розцвів в його руках, хліба множилися, солдати увірували в Ісуса і разом з Христофором були хрещені Антіохійським Єпископом Священномучеником Вавілою (12), після чого, Святий заговорив лікійською мовою. Декій ж побачивши вигляд Святого, знепритомнів. Прийшовши до себе, він наказав стратити воїнів, а до Святого підіслав двох блудниц, щоб змусити Святого відректися від Віри, однак, жриці любові покаялися, прийняли Християнство, за що так само прийняли мученицьку смерть.
Святого піддали численним тортурам, але він побачив в небі Ісуса, який позбавив його від страждань. Багато людей тоді увірували в Христа і заступилися за Христофора, за що були страчені. Христофор прийняв мученицьку смерть, від усікновення глави.
***
1. Лікія - стародавня держава (територія сучасної Туреччини)
2. Гай Месій Квінт Траян Децій, відомий як Децій Траян, римський імператор (249-251 роках), встановив політику переслідування християн, загинув у бою з чужоземними племенами, вторгшимися на територію імперії.
3. Не є канонічними. За розпорядженням Святійшого Синоду від 21 травня (1 червня за новим стилем) 1722 року, іконографічні зображення Христофора з пісею головою були заборонені, як: «противні єству, історії і самій істині". Багато ікони були переписані, в даний час такі зображення збереглися, в якості музейний експонатів. На канонічних Іконах Святий зображується з людською головою.
4. Неканонічна Єгипетська Православна Церква не визнає IV Вселенський Собор, підтримує вчення монофізитів.
5. "Космографія", ймовірне авторство приписується архієпископу Вергілію Зальцбурзькому.
6. Апокриф (не канонічна Новозавітна література)
7. Грецький журналіст, письменник, політичний оглядач Георгій Олександру у своїй книзі "той, хто споруджив хрест у льодах", присвячений фундаментальному дослідженню першоджерел, переказів і відомостей з самих різних культур, про діяння Апостола Андрія. Однак, характерні особливості кіноцефалів він пояснює не якими-небудь мутаціями племені, а навмисному членоушкодженню, яке вони за традицією наносили своїм немовлятам.
8. Острів в Середземному морі, межує з Сирією, на Сході.
9. За сучасною католицькою версією, служив дияволу, але дізнавшись, що його пан боїться Бога, став служити Господу Ісусу. Прийняв на себе послух переносити людей через річку. В іконографії зображується несучим немовляти Ісуса через брід.
Лікійська мова - анатолійська гілка (група вимерлих мов) індоєвропейського, походить від лувійської.
10. Преподобний афонський чернець, богослов.
11. З книги "Подорож Антіохійського патріарха і всього Сходу Макарія III" (після смерті дружини - єпископ), написаної його сином архідияконом Дмитром Алепским. Уроджений Булос ібн Макаріус аз-Заїм ал-Халебі (близько 1627р. м. Алеппо, Сирія - 1669 р. Грузія), мандрівник, письменник.
12. Єпископ Антіохійський (237-253), Священномученик, постраждав у правління імператора Деція.
Автор нарису - колишній місцевий житель Сирії (Дамаск - Хомс - Масьяф (мухафаза Хами).
Далі буде...
