21.09.2014 06:17
for all
81 views
    
rating - | no usr.
 © Георгій Грищенко

Глитаї

Глитаї ненажери у нас

Виростають неначе гриби, 

Мо` настав їхній зоряний час –

Все ковтай і до себе греби.


А закони людські, то ніщо

Для усіх глитаїв ненажер, 

Їх мораль – багатіти будь-що

До тих пір поки ти же не вмер.


Обібрати голодних й старих, 

Задуривши навколо народ, 

Відібрати усе за свій пчих

Й жирувати без всяких турбот.


Кажуть – дикий прийшов капітал

Й співчуття до невдахів нема, 

Ненажера глитай, то шакал, 

Що й подібних собі роздира.


Мудрість каже – нещасні всі ті, 

Яким випало жити в час змін, 

Вниз скидаються навіть святі, 

Виживає глитай, тільки він.


Нехай згине цей світ глитаїв, 

Хай розірве їх всіх на шматки, 

А хто може іще не доїв, 

Хай їм в горлі застрягнуть кістки.



21.09.06

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись