Глитаї
Глитаї ненажери у нас
Виростають неначе гриби,
Мо` настав їхній зоряний час –
Все ковтай і до себе греби.
А закони людські, то ніщо
Для усіх глитаїв ненажер,
Їх мораль – багатіти будь-що
До тих пір поки ти же не вмер.
Обібрати голодних й старих,
Задуривши навколо народ,
Відібрати усе за свій пчих
Й жирувати без всяких турбот.
Кажуть – дикий прийшов капітал
Й співчуття до невдахів нема,
Ненажера глитай, то шакал,
Що й подібних собі роздира.
Мудрість каже – нещасні всі ті,
Яким випало жити в час змін,
Вниз скидаються навіть святі,
Виживає глитай, тільки він.
Нехай згине цей світ глитаїв,
Хай розірве їх всіх на шматки,
А хто може іще не доїв,
Хай їм в горлі застрягнуть кістки.
21.09.06