Внутрішні погляди на зовнішню політику
Порожній супермаркет
Нащо пхатись у ще донедавна совковий гастроном, що вже тепер пафосно виблискує новенькою вивіскою «супермаркет», коли серед пропахлих тухлою яловичиною, напівпорожніх вітрин лише прострочені денатурати потойбічно відлунюють ваші ж таки страхи й підозри щодо невпевненості в дні прийдешньому? І що робити, коли це чи не єдиний магазин в околицях, котрому не забракло духу раз-по-раз відчиняти скрипучі, поїдені іржею сталеві засови свого існування в таку-то стрьомну годину? А чи не ліпше затаритися старим - добрим самогоном та хлібом з часником у перевіреного часом й досвідом сусіда, - пияки-відлюдника, що мешкає поверхом вище, хоч трішки, але вище, зачинитися в безнадійно глухому й тісному туалеті своїх страхів та фобій, вмоститися на синьому й холодному кахлі власної всеосяжної параної, пити й чекати?… хоча б до ранку, до перших півнів з далекого приватного сектору, до останніх гопників, сполохано відступаючих у тінь мікрорайонів; до перших трамваїв, до останніх супермаркетів… …а там, дивись, і сонце зійде…
виборча дільниця, 17.01.2010
