Полотно життя
Життя - то біле полотно із стежками, що створюють унікальні, неймовірні візерунки. Поєднуючись, перетинаючись у одній точці стежки-лінії приводять до нас потрібних нам людей, притягують немов магніти рідні душі. У тих точках перетину твориться доля, робиться вибір подальшого шляху. Дивовижні узори чорні матері землі й різнокольорові - небес та того, що є на землі, покривають біле полотно життя орнаментами, знаками долі, захисними оберегами, симоволами, числами, буквами: дають вуаль захисту людям.
Мов біле молоко, життя ллється у сосуд - тіло із душею. Як немовля, що радіє материнському молоку, тішимося білому полотну життя, сторонимось чорних ліній. Кажемо "зебра життя", "коли б закінчилась уже ця темна смуга". А чорні смуги - усього лиш чужі дороги, дотичні до нашої. Коли збиваємось і стаємо на чужий шлях, відчуваємо темну енергію чорної смуги, прагнемо, коли б скоріше закінчилася ця тяжка і почалася біла смужка - наша. Відчуваємо, у точці перетину доріг не та значить дорога була обрана. Потрібно було по іншій доріжці піти, або в іншому напрямку.
Мереживо із доріг, людських доль та ниток життя на білому полотні, що може бути прекресніше? Лише Всесвіт та Вічність із світлом любові. Тож, коли остання біла капля життя, немов краплинка молока, падає на губи, даруємо подих полегшення й летимо до зірок, зігріті світлом любові. І тільки тоді, коли пройдено потрібні дороги, коли своє відміряне до кінця випито, політ легкий. Чужого із собою не візьмеш. А як візьмеш, не злетиш і довічно по темним смужках блукатимеш, сумуючи за білим полотном материнським.
Жінка, яка наливає у глечик молоко, добра та мудра. Вона дарує тобі відчуття затишку і радості, спокою і гармонійного споглядання, прояву вічного. Доля знає, що має робити. Поки твій час, пий молочко, дитинко, наповнюйся життям, радістю та світлом любові. Це світло у тобі й навколо тебе. Відчуй. Навіть якщо стоїш на темній смужці, іди. Скоро точка перетину доріг. Незабаром вибір. Присвіти світлом серця дорогу собі. Як пощатить, у точці перетину зустрінеш душу, котра мала йти б далі по цьому шляху. Для неї тобою протоптаний шлях можливо стане білою смугою, звільненням від чужої ноші. Не туди і вона йшла. Не строгий суддя Всесвіт, знає - орнаменти, символи, знаки, не так уже й легко йти, щоб не заплутати. Та нитка життя веде. А полотно життя білосніжне, тепле. Пам`ятай про нього, коли зникають сили твої. Наповнюйся. Пий дитинко молоко. "Дайте", - шепоче світленке дитя. Пий не похапцем, насолоджуйся. Радість і у житті, і у польоті. Нічого не бійся. Страху нема. Болі нема. Пам`ятай про це. Усе що заважає, розчиняється немов у молоці - у білому полотні ЖИТТя і не несе загрози для польоту. Прийде час, полетиш. А поки, пий молоко, під кронами дерева життя - живи. Ми поруч. Ангели твої.
Васильків, 2019