Всім вже набридло грати у кохання,
Холодні вікна дивляться байдуже…
Що щастя не буває без страждання –
Всі розуміють, та всім однаково, байдуже!..
Байдуже всім на всіх – це однозначно!
І зорі взимку гаснуть швидше,
Коли нема тепла у серці – жити важче…
Шукаючи якогось хоч притулку.
Троянди помирають на прилавках,
Чекаючи закоханих – все марно…
Безмежні почуття на запасних лишились лавках
Бо рідко взимку небо не є хмарним…
Можливо, ця поезія не складна,
Та почуття не виллєш на папері.
І жодне полотно в житті не здатне –
Намалювати всю печаль і щастя.,
Стоявши за мольбертом…
