В путах колгоспного божевілля
Недавно в № 10 „Правди" подали ми голос німецького професора Авгагена про недолю селянства на Радянщині. Сьогодні передаємо інший, не менше поважний голос. Це стаття Павла Шеффера, довголітнього кореспондента німецького часопису „Берлінер Тагеблят“ в Москві. Шеффер поїхав тепер до Америки і з дороги вже прислав до Берліна цікаву статтю про селянську політику большевицького диктатора Сталіна.
В тій статті пише Шеффер, що коли Сталін почав насильно проводити колективізацію сільського господарства, то не передбачив одного.
„Він не передбачив зовсім незвичайного способу, котрим буде боронитися село, способу очевидно несвідомого. Село покірно пішло в „колхози", знищивши своє нерозвинене одиничне господарство. Як сарана пішло селянство в колгоспи, домагаючися взамін за ту нову панщину харчування для себе. Селяни замінилися в „живий інвентар" нового пана.
Але в колхозах та сарана не знайшла нічого окрім „головотяпства" І Сталін мусив затрубити поворот і скинути відповідальність на неповинних у нічим виконавців своїх наказів. „Успіх" колхозного руху в дійсності нікому не закрутив голови (як каже тепер Сталін — прим. Ред.). Радше можна сказати, що через нього большевики від хаосу тільки втратили голову".
Сталін, як пише Шеффер, є в меншості. Велика більшість його партії проти нього й ненавидить його, щоб не міняти запрягу під час переходу броду. А цей брід можна перейти щойно через 5 місяців, коли буде зібраний з поля новий урожай.
Все питання в тому, чи добереться до того часу Сталін до берега. Партія з жаху замовкла. Це, як каже Шеффер, спокій трупа. Всяка воля, всякий почин завмерли в партії. Вона покірно сповняє волю Сталіна. А сам Сталін став невільником своєї влади, він опинився в путах розпочатого ним божевілля. Назад йому вороття нема. Проти нього всі, проти нього реальна дійсність. За ним тільки „З томи (книжки) Маркса і 22 томи творів Леніна".