2г 27хв
для всіх
9
    
  1 | 1  
 © Курзанцев Володимир Сергійович

Театр Буття



Ми думали, що врешті решт,  

Цей сказ має скінчитися… 

Нам почали солодкі мрії віритися- 

Про сонце вранішнє і сенс життя… 


Та не скінчаються вистави в юродному театрі,  

Де ми актори всі, що граємо із юдою в рулетку- 

Страшна, без вибору ця гра,  

І в день і в ніч - не видно їй кінця. 


Що дня ми граємо одну і ту ж виставу- про смерть й континуум життя,  

Гудуть сирени, працюють петріотИ,  

Ми сподівАємося, що вибухи- між небом і землею,  

Дізнаємося врАнці- що і як… 


Скінчилося видОвище… 

Між діями перерви. 

У всіх акторів пошарпані всі нерви,  

А де яких уже нема… 


Читаєм ранішні новини,  

ЗвЕдення залиті кровʼю,  

Безгрішні наші сподівання,  

І мрІємо ми жити геть не так… 


Навчилися ми йти назустріч вітру і прОти течії грести,  

ПосЕред меду відчувати дьОгтю смак,  

І вирахОвувати пОхибку помІж життям і смертю, 

А раптом пощастИть- ще поживЕмо… 


Між небом і землею моя Україна,  

-Тримайся мила- ти все здолаєш, прийдЕ порозуміння,  

Ми віддані твої актори на сцені божевілля,  

Театру, імя якому все таки – “Буття”. 


В.С.Курзанцев 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!