28.06.2020 11:03
for all
11 views
rating 5 | 2 users
 © Каллистрат

Зорька

стара бувальщина

 

 

Жили дід з бабою.

Старі вже були і мали вони корову Зорьку. Та їм молоко давала, а вони з нього і сметану збирали, і масло збивали, і сир творили, добре було.

Але ж роки, роки… І колгосп став ні к чорту. Мужики вже зранку «під градусом» ходили, жінкам і свого клопоту хватало, а те – колгоспне було десь далеко поза увагою, та й на біса він всім здався той колгосп. Горя ще не хватало.

А по цьому і корів стало важче годувати. Кормів в колгоспі майже не було, а накосити сіна у діда уже і сил не хватало. От і рішили старі віддати свою Зорьку в гарні руки і загадали вони її на продаж, може кому треба буде добра корова.

Неділі через дві-три прийшов до них чоловік у городському костюмі, але без галстука і штиблетах в міленьку дірочку. Ввічливий такий і на лице непоганий.

Подивились на нього старі, та й подумали - мабуть, що добрий і віддали йому свою Зорьку.

 

А десь через місяць в середині літа, коли вже й сонце із-за гори піднялося, стара й каже діду:

- Старий ти чуєш?

- Ні, а шо?

- Та шо. Вроді як наша Зорька надворі реве!

- Та де там вона реве. Ти або вже стара, або «брехунця» переслухала, Зорька їй реве.

Але баба підійшла до вікна відхилила занавіску, тихо охнула і вибігла надвір.

Серед двору стояла їхня Зорька і з її очей котилися сльози.

 

І в дворі заголосило - залунало:

- Ой боже мій боже! Та чи вони тебе не кормили! Та чи вони тебе не поїли! Та чого ж це ти до нас прибігла! Та невже ж вони тебе били!

Дід підхопився і теж вискочив надвір. Стара обіймала руками Зорьку за шию і сльози у обох текли, як дощова вода по вулиці.

Старого затрясло, але він був фронтовик і по тому скомандував:

- Не кричи на все село! Відведи її в стійло та нагодуй і дай води. Розкричалася.

А сам вскочив до хати, витяг зі старого валянка сховану там чвертку, зубами зірвав з неї «безкозирку» і хлюпнув собі горілки в стакан. Хекнувши випив. Серце трохи відпустило. І він вийшов на двір.

Разом зі старою доверху наклали в ясла корму, принесли води, почистили і вимили свою Зорьку.

 

Дня через три до них прийшов і новий хазяїн Зорьки. Він звинявся, розводив руками і все говорив як добре було у них Зорьці і як він всі ці дні її шукав.

Баба краєм фартуха витирала собі сльози, дід тупцював на місці і все дивився кудись вбік.

Забрав хазяїн Зорьку і знову повів її на вихід із села.

В кінці вулиці Зорька в останній раз повернула свою голову до діда з бабою і тричі тужливо і протяжно проревла.

 

Бабу знову вдарило в сльози, дід матюкнувся, махнув рукою і згорблений підтюпцем побіг в інший бік вулиці.

« Ой боже, куди ж це його чорти понесли, невже до магазину? Та хоча б там нікого не зустрів та не напився, а то буде мені горе. Господи, хай краще додому прийде. А я зараз гляну, може вже й свіжі яйця є, та треба йому з погреба огірків солоних дістати, він же мужчина. Картоплю вчорашню розігрію, та ще шось приготовлю, хай тільки повертається» і баба метнулась до хати.

 

Дід повернувся додому з пляшкою горілки.

Мовчки поставив її на вже накритий стіл. З шафки дістав чарочку і два «наркомовських» стакани. Нігтями зірвав з головки пляшки «безкозирку» і розлив горілку в стакани і чарочку.

Чарочку подав своїй бабі, один стакан підсунув до себе, а другий мовчки накрив скибкою хліба.

Стара і хотіла щось сказати, але промовчала, дід у неї був фронтовиком.

 

г. Киев, 28 вересня 2019 року.


Каллистрат цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 10 | Знайдено: 56
Автор: КАЛЛИСТРАТ
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: рассказы;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.06.2020 18:17  © ... => Анатолій Костенюк 

Дякую пане Анатолій! ))) 

 30.06.2020 12:08  © ... => Старченко Наталія Михайлівна 

Дякую за прочитання! ))) 

 30.06.2020 10:42  Анатолій Костенюк => © 

Зворушливо і правдиво( 

 28.06.2020 17:36  Старченко Наталія Ми... => © 

Так Зорьку шкода! І дідуся з бабусею теж... 

 28.06.2020 12:57  © ... => Каранда Галина 

Дякую пані Галино!)))

Це полтавсько-харківський діалект )))))

 28.06.2020 12:46  Каранда Галина => © 

До сліз.
Ваша українська пречудова!