Епізод
бувальщина
Уже дві доби селяни і старі і малі сиділи в Гаврилівскій балці.
Зі сходу наступала Червона армія і її артилерія з протилежного боку ріки другий день поспіль гатила і гатила по хатах і погребах допоки ще нерозбитого села де начебто засіли німці.
Німці були, але попереду села в окопах на крутому березі навпроти наступаючих. А по селу бігали тільки спантеличені собаки шукаючи своїх хазяїв.
На дні старої і глибокої балки зібрались всі хто ще був живим в селі. Жінки з дітьми, та діди з бабами.
Погода стояла по-осінньому холодна, а німці все упиралися і упиралися і відступати, мабуть не хотіли. Жінки кутали малих дітей у всіляке лахміття яке було у них під рукою, діди крутили цигарки з січеного табаку і всі чекали, коли ж воно вже це закінчиться.
Раптом в небі почувся гуркіт мотору і із-за краю балки вискочив червонозоряний «яструбок» - розвідник. Він летів дуже низько, а пілот уважно видивлявся навколо.
І тут жінок зірвало в голос:
- Ой, боже! – здійняли вони ґвалт - Та він же приведе сюди бомбовози! Та вони ж нас віх повбивають! Куди ж нам тікати!
Старий дід Пилип, який мовчки сидів до цього серед інших, раптом скочив зі свого місця, виліз на малий пригорбок, зняв з голови шапку замахав нею над головою і закричав до усіх:
- Люди! Люди! Стійте де стоїте! Нікуди не біжіть, бо вас ще німці постріляють! Жінки! Коли він полетить обратно піднімайте вгору дітей, щоб він бачив, що ми не салдати!
І коли «яструбок», після розвороту повернув знову на схід, то жінки схопили дітей в руки і мовчки підняли їх над своїми головами.
Пілот ще раз уважно придивився до натовпу людей у балці, а зникаючи з виду помахав їм на прощання крилами.
Село було зруйноване вщент, але ж діти залишились живими.
м. Київ, 18 вересня 2020 р.
