13.12.2020 14:19
for all
26 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Каллистрат

Дід Василь

бувальщина

 

 

Коли ніч почала вже хилитися до ранку, а чорти вийшли на шпацір* в кухонне віконце хтось тихенько-тихенько постукав.

Дід Василь, який ще не спав, а все думав як його тепер жити при цих клятих комуністах піднявся зі своєї лежанки - припічка і підійшов до вікна.  

За вікном знадвору маячив якийсь чолов’яга. Дід прихилився до шибки, ще раз уважно подивився на постать і почовгав до сіней відкривати двері, а коли їх відкрив, то побачив перед собою безвусого і безбородого колишнього сільського батюшку.

- Отче це ви? – здивувався дід Василь – Ой боже, що я тільки не передумав!

- Тихше, тихше, Василю це я! Поки що живий от і приїхав до тебе спитати – ти бува часом книги не зберіг?

- Та зберіг, зберіг, як же їх не зберегти, всі цілі! А ви на чому приїхали?  

- Та он там за двором конячка стоїть з підводою.

- То заводьте її в двір, шо б ніхто не побачив. Воно хоча і ніч, але лишні очі нам не потрібні.

І дід допоміг батюшці завести коня з возом у двір.

- То ви може хоч шось поїсте з дороги?

- Ні, ні Василю. Спасибі, але ніколи. Треба забрати книжки і вже до ранку бути ближче до свого дому.

- Пойняв. То я зараз – і дід метнувся до хати.

Там він з боку глухої стіни вийняв цеглу з широкого припічка на якому спав і почав з його нутра діставати книжки бібліотеки панотця.

А пострижений і поголений батюшка в цей час, відсунувши на зад воза взяте з собою сіно, розстеляв під книжки на його дно ряднину.

Дід Василь тихенько, щоб не збудити сплячих дітей і не човгати по долівці своїми старими шкарбанами, босоніж виносив з хати книги і передавав батюшці. Той акуратно їх складав, обгортаючи рядном, а коли скінчили, то ще й сіном добре прикрив.

- Ну що ж Василю, дякую за збережені книжки і буде тобі благо від Господа! Дякую ще раз і бережи свою душу! І пам’ятай – тьма розсіється і над світом ще встане сонце. Ну, давай…. – і вони на прощання обійнялися.

Панотець вмостився на возі з добре ув’язаним сіном, тихенько цьвохнув батогом, конячка кивнула головою і рушила з двору.

А дід Василь, вийшовши вслід за возом на дорогу, дивився як той зникає в темряві, хрестив його і думав, що прийде час, проспівають півні і над землею заграє світла зоря.

 

 

Примітка-пояснення:

Ще задовго до Йозефа Геббельса, а саме в 1920 році, призначена головою Головполітпросвіти Наркомпроса Надія Крупська дружина і бойовий товариш свого чоловіка Леніна видала і розіслала по всіх губерніях країни інструкцію про ідеологічно шкідливу літературу, в тому числі і релігійну, яка заважала більшовикам майструвати новий вид соціалістичної людини.

Інструкція вимагала від органів місцевої влади таку літературу вилучати і знищувати. Та не так театрально як це робили пізніше в нацистській Германії, а тихо-тихо «без шума и пыли». Всіх, хто таку літературу переховував карати твердою рукою органів ДПУ (ГПУ, як тоді казали).

До речі, вже і потім, також «без шума и пыли» знищувались роботи видатного вождя комунізму тов. Сталіна. Десь на суму в 5, 6 млрд. рублів, приблизно 1% від бюджету країни, або одна Красноярська ГЕС )))

*Шпацір – по-тодішньому – прогулянка )))

 

 



м. Київ, 7 грудня 2020 р.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.12.2020 21:31  © ... => Каранда Галина 

Да бог его знает)))

Он же потом "не светился" как священник и о себе не давал знать. Уехал, наверное, куда-нибудь подальше, где его никто не знал, времена-то были атеистические. 

 13.12.2020 20:46  Каранда Галина => © 

А чим діло кончилося?
Де потім той батюшка з книжками подався? 

 13.12.2020 20:43  © ... => Каранда Галина 

Батюшка попросил спрятать )))
Потому, как дед любил читать книги и читал их много, а у батюшки была неплохая библиотека, так они и дружбу водили )))
Это был как раз период гонений на церковь, ну и священников тогда часто убивали, с истории известно. 

 13.12.2020 20:08  Каранда Галина => © 

Дід Ваш молодець.
А як ті книжки в нього опинилися?