30.12.2020 08:58

для всіх

133

1 | 1

 © Ольга Шнуренко

Примарилося

з рубрики / циклу «Ессе та нариси»

Приємний дотик сонця крізь фіранку і сон зникає, як примара. Божественно аромить кава… 

Ще сонні очі та усміхнені вуста, і рук твоїх безмежно рідна теплота... 

Ще хочеться поніжитись у ліжку, не поспішати у буденність дня, і слухати, як ти шепочеш ніжно – «Кохана дівчинко моя»... 

#Ольга_Шнуренко 

м. Київ,