Дорога додому
з рубрики / циклу «Ессе та нариси»
Чим не Рай у рідній Україні? Оксамитові долини, синє небо, голосисті пісні солов’їні, повноводні ріки і плакучі верби…
Гей, дорого, поверни мене додому, де забуду я про сум і втому, там мене колись чекала мама - зараз там самотній двір і ганок…
Так сумую я за рідним краєм - у дворі в садочку ароматні квіти, їх цілує сонце водограєм, заколисує привітний літній вітер…
Гей, дорого, поверни мене додому, де забуду я про сум і втому, там мене колись чекала мама - зараз там самотній двір і ганок…
Уві сні я чую її голос, пам’ятаю рідні й теплі руки мами, на городі зріє хлібний колос - а в повітрі смачно пахне пиріжками…
Гей, дорого, поверни мене додому, де забуду я про сум і втому, там мене колись чекала мама - зараз там самотній двір і ганок…
А вода в криниці - кришталева, чиста, прохолодна і м‘яка й цілюща, біля хати, пишна і рожева, навесні цвіла старенька дика груша…
Гей, дорого, поверни мене додому, де забуду я про сум і втому, там мене колись чекала мама - зараз там самотній двір і ганок…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,