«Світаю дні за днями. Мовчу. Дивлюсь. Записую пісні…»
Ліна_Костенко
Минає день, за ним приходить інший, як тільки усміхнеться сонце, відразу виникають нові вірші…
Як раптом загуркоче в атмосфері грім, і заголосить грізно і сердито, повітря свіже увірветься в дім, і заспіває дощ у небі соковито…
Забарабанять краплі за вікном, і побіжать у ринвах ручаї, а стихне дощ, і бурштином засяють на листочках крапельки малі…
Настане ніч, закриє небо темно-синявим сукном, розсипле зорі рясно й хаотично, і місяць зазирне в моє вікно, разом зі мною до світання задрімає звично…
Я тут живу. Знайоме все до болю. Буває, часом хочеться втекти, але ніяк собі це не дозволю, бо на заваді прожиті роки…
