Малахітовий сусід
з рубрики / циклу «Ессе та нариси»
Щаслива я – живу у глушині, і ліс щоденно бачу у вікні - пейзаж розкішний влітку й восени, і неймовірно ніжний в перших проявах весни. Про зиму промовчу, бо вигляд лісу жалюгідний, не тішить навіть сонце й сніг у день погідний…
Цей малахітовий сусід мої лікує нерви, дарує щедро не мальовані шедеври. Коли буваю вкотре на межі, мене рятують неба вітражі…
А ще бальзамом для душі - дощі, весняний цвіт – над вишнями гудуть хрущі, і тиша неймовірна уночі, а вранці стоголосий спів – це прославляють день прийдешній солов’ї…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,