Сон про юність золоту

з рубрики / циклу «Ессе та нариси»

Наснилась юність. Бігла навпрошки по полотні заквітчаного лугу, в густій траві губилися стежки, чимдуж спішили ноги в лісосмугу…

Куйовдив вітер коси золоті, і обіймав так ніжно і несміло, біля дороги в поля на межі чекали там мене черешні спілі…

Після дощу краплинками ряснів солодкий рай фруктового нектару, лунали серенади цвіркунів, розвіяв вітер сірих хмар отару…

Губами рвала черешневий плід, трималася на дереві руками, гуляла в полі, поки день не зблід, і вечір небо запалив свічками…

Ще змалечку любила самоту, в обіймах сонця я була щаслива - тепер лиш сон про золоту добу, коли життя було, як справжнє диво…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,